Глава 21. Алхімія

Коли дим зі стелі осів біля дошки та розсіявся, Софія побачила, що поблизу вчительського стола стоїть зовсім не гігантський джин, а маленький старий чоловік в окулярах з абияк затягнутою червоною банданою на голові. Він був не у мантії, а у якомусь сірому халаті з плямами. Його рукава були підкочені до ліктів. Позаду з-під бандани стирчало сиве волосся, зібране у хвостик, а густа кучерява борода м’яко спускалася до шиї.

- Вітаю, вітаю, шановних першокурсників! - закивав головою Джин.

Він якось по-дитячому посміхнувся - і немов би всі зморшки на його обличчі враз розгладилися.

Софії його погляд теплих карих очей видався лагідним і мудрим, а іронічні іскринки так і сипались з нього навсібіч.

- Бачу, у нас новенька! Радий поповненню! Як тебе звати й звідки ти? - звернувся він до Софії.

- Я Софія, з Мейолли, - відповіла дівчина, очікуючи чийогось чергового їдкого зауваження.

- Відпочивав там. Надзвичайно гарна природа, привітні люди та потужні місця сили, - кивнув учитель.

- А ще купа відсталих убогих людей, які застрягли у своєму примітивному знахарстві й невігластві тисячоліття тому, - ні з того ні з сього докинула різко Евеліна.

- І чого вона постійно в'їдається?! - роздратовано подумала Софія.

- Майбутній маг має знати, що невігластво - це, в першу чергу, заперечення всього, про що насправді й гадки не маєш! - відповів учитель, сумно усміхнувшись Евеліні. - Але перейдімо до справи!

Джин зайняв місце за своїм столом і, окинувши поглядом всіх учнів поверх круглих окулярів, сказав:

- На цьому уроці ми з вами продовжимо курс зі створення захисного зілля. Минулого разу під час лабораторної роботи нами було створене зілля проти блискавки. Сьогодні розглянемо виготовлення зілля з ефектом захисту від вогню.

- То можна буде серед площі розпалити вогнище та пройти крізь нього? - не змовчав Паоло. - Виконаємо трюк перед натовпом. Заробимо трохи грошенят на кишенькові витрати!

- Спочатку створи щось путнє, а потім повернемося до твого питання, - посміхнувся йому Джин.

Викладач підійшов до дошки, махнув рукою - і вона засвітилася. А учитель розпочав пояснення.

- Отже, запишіть назви інгредієнтів, які нам знадобляться: насіння гірського льону, магматична сода, сіль, дистильована вода, - проголосив виразно він.

А в цей час на дошці один за одним стали з’являтися відповідні записи. Софія побачила, як студенти розгортають свої зошити.

- І що мені тепер робити, якщо у мене нічого з собою немає?! - розгублено подумала Софія.

В наступну хвилину у вчительському столі відсунулася шухляда і на парту Софії полетів аркуш! А Джин продовжив:

- Розпочнімо практичну роботу. Не забувайте записувати свої спостереження. Отож, спочатку нам буде потрібно у ступці розтовкти насіння гірського льону.

І раптом зі стелажів до учнів одночасно полетіли глиняні мисочки! Вони акуратно розміщувалися на кожному столі перед студентами, а одна з них полетіла прямісінько у руки Джину!

Викладач розвернувся до класу, демонструючи вміст своєї посудини, і продовжив:

- Гірський льон здавна відомий своїми вогнестійкими якостями. Розгляньте насіння і запишіть свої спостереження.

У своїй глиняній мисочці Софія побачила мілке біле, з блакитним відтінком, насіння.

- Висипте його у ступки й потовчіть, - сказав викладач.

Студенти заходилися старанно стукотіти й розтирати насіння у ступках. Джин теж почав розтирати суміш у своїй ступці.

- Наступні інгредієнти - магматична сода і сіль, - повідомив Джин.

Поки учні ще закінчували товкти насіння льону, до них на столи полетіли інші мисочки з білим порошком та сіллю. Дві з них приземлилися на вчительському столі.

Джин продовжував розтирати суміш у ступці, одночасно проходячи між рядами, і розповідав:

- Магматична сода створює лужне середовище, яке потрібне для екстракції корисних якостей з насіння гірського льону. Та, замість соди, можна за необхідності використати їдкий натр, гашене вапно чи інші подібні інгредієнти. А сіль в складі зілля слугує для закріплення результату, щось на кшталт консерванту. Тож тепер потрібно висипати їх у ваші ступки з розтовченим насінням. І знову все старанно перемішати та трохи потовкти.

Глянувши, як працюють інші, Софія вкотре пошкодувала, що її сусідка не прийшла на перший урок. Адже решта студентів сиділи по двоє і, допомагаючи один одному, швидше встигали все робити та заповнювати свої зошити.

А тим часом викладач повідомив про наступний етап:

- Пересипте потовчені інгредієнти зі ступки в колбу.

Софія, намагаючись нічого не розсипати, діяла повільно й акуратно. А Джин вже продовжував:

- Настав час додати дистильовану воду і розмішати. Потім повідомите мені, що бачите.

А до студентів на парти одна за одною вже вилітали з поличок пробірки з водою. Зробивши черговий запис, Софія підхопила свою пробірку та акуратно вилила в колбу. А потім почала ретельно її розмішувати скляною паличкою, яка лежала у неї на парті. На її очах суміш почала набувати світлого блакитного кольору!

Дівчина й не помітила, як Джин, розмішавши свою рідину, наблизився до неї. Софія перевела захоплений погляд зі своєї ступки на вчителя. Він посміхнувся їй і схвально кивнув головою.

- Суміш стає блакитною! Вона змінює колір! - почали роздаватися звідусіль захоплені вигуки учнів.

- Вірно! Можемо перейти до наступного етапу! - задоволено сказав Джин, потираючи долоні. - Тепер потрібно скористатися пальниками. Ми нагріємо розчин, який у вас утворився. Але будьте уважні! До кипіння його доводити не потрібно! - наголосив викладач, готуючи пальник на своєму столі.

Скляні дверцята шафи відчинилися, і з однієї із шухляд миттєво вилетіли пачки сірників та вляглися на партах.

- А чи не влаштувати нам тепер невеличке вогняне дійство зі смолоскипами?! - з веселим ентузіазмом запропонував Паоло.