Глава 20. Ритуальна зала

Спустившись сходами, Артур та інші новачки опинилися у великій залі з високим склепінням. Тут не було вікон, але внутрішній простір був яскраво освітлений магічними кулями.

Порівняно з голими кам'яними стінами в'язниці, де вже встиг побувати Артур, у цьому залі було по-своєму чепурно та урочисто. Стіни були акуратно потиньковані вапном, а підлога викладена рівними плитами із дивними символами.

Всюди висіли великі гобелени із сюжетами на тему вогню. На них було зображено, як люди розпалюють полум'я, передають вогонь один одному, чаклують вогняні заклинання. На одному гобелені навіть було відтворене виверження велетенського вулкана.

Один із сюжетів привернув особливу увагу принца. Там люди схилялися перед гігантською фігурою, що виходила із вогняної заграви.

- Це і є ваш Владика? - здивовано подумав Артур.

Принц зазначив, що в залі не було ні смолоскипів, ні свічок, ні ритуальної жаровні. Не було взагалі нічого, що вказувало б на обряди з вогнем.

- Дивно, що культ полум'я не використовує вогонь у своїх церемоніях, - пробурмотів Артур, йдучи вглиб зали слідом за іншими.

- А мене більше дивує, що така підозріла секта досі не привернула увагу влади, - прокинувся Кріс.

Попереду височів невеликий поміст, на якому було щось на кшталт вівтаря. За ним з поважним виглядом стояло кілька чоловіків у чорних балахонах. Ще парочка бородатих культистів чатували біля сходів до помосту.

Тим часом з дверей на протилежному боці до зали виходили все нові групи людей. Загалом тут зібралося щонайменше п'ять десятків новачків та понад тридцять чоловіків у чорних балахонах.

Поки новоприбулі здивовано крутили головами, розглядаючи гобелени, решта культистів розпочала молитовний спів. Тужлива мелодія загула в повітрі, відбиваючись від стін.

Несподівано поруч з Артуром з'явився Трег. Видно, він уже встиг тут повністю освоїтись. Він покликав приголомшеного Артура за собою, і, не чекаючи відповіді, потяг його за лікоть ближче до помосту. Так хлопці опинилися у першому ряді натовпу безпосередньо перед сходами до вівтаря.

За хвилину спів стих, а на помості з'явився той самий магістр у пурпурній мантії. Золоте мереживо на одежі та персні на його пальцях засяяли в магічному освітленні особливо яскраво. А амулет із великим червоним каменем гіпнотично заблищав у нього на грудях.

- Магістре Корвене! - вигукнули культисти у чорних балахонах і схилили голови.

Натовп новачків загудів і заплескав у долоні.

Магістр пригладив коротку сиву борідку та поправив елегантну зачіску. Він підняв руку, дочекався поки вигуки вщухли, а потім звернувся до присутніх:

- Мої майбутні брати! Сьогодні ми зібралися тут щоб об'єднатися, щоб прийняти вас до нашої великої родини!

Натовп натхненними вигуками відреагував на ці слова.

- Наша спільнота - це група ентузіастів, які намагаються змінити світ! - продовжив Корвен. - Ми разом йдемо до великої мети, до майбутнього пришестя Владики Вогню!

З усіх боків полетіли схвальні вигуки. Артур звернув увагу, що культисти у балахонах теж на всю горлянку підтримували свого ватажка.

- Наша велика родина поважає кожного, хто знає, що таке відданість, - заявив сивобородий. - Напевно, ви вже чули, що, принісши присягу Владиці, ви отримаєте його дари та частину його сили. Від нашої спільноти ви також отримаєте щиру підтримку та відповідну матеріальну винагороду.

Вигуки та овації стали настільки гучними, що Артуру здалося, що затремтіли стіни.

- Чи готові ви прийняти дар Владики? - вигукнув магістр, показуючи пальцем у юрбу.

- Так! - закричали йому у відповідь.

- Чи бажаєте ви його пришестя у цей світ?

- Та-ак! - заволали у натовпі ще дужче.

- Чи готові ви присягнути на вірність Владиці?

- Та-а-ак! - заголосили новачки з таким завзяттям, наче якась потужна гіпнотична хвиля примусила їх збожеволіти.

- Їх немов перетворили на тупих зомбі, - пробурмотів шокований Кріс.

Артур був цілком згоден із цим висновком.

- Дорогі брати, - заспокійливо підняв руку магістр. - Ми вже пройшли великий шлях, але попереду ще багато справ. Наше завдання - виконати напророчене та не осоромити пам'ять предків. Я поясню вам, що це означає.

Впевнившись, що новачки уважно слухають, Корвен продовжив:

- Багато років тому на цих землях наші предки заснували Орден Піромантів. Вони прагнули знань і могутності. Вони служили Владиці Вогню і працювали над наближенням його пришестя.

- Орден Піромантів? - здивувався Кріс. - Я чув легенду про них ще у моєму дитинстві. Нібито вони винайшли надпотужне заклинання, якийсь там аркан. То це не вигадки?

- Адепти Ордену Піромантів вивчали та практикували магію вогню, - повідомив магістр. - Вони досягли значних успіхів у вивченні найвищих рівнів магії!

- Якщо це так, то чому ж зараз про них нічого не чути? - в'їдливо мовив Кріс.

- Але вороги позаздрили успіхам Піромантів і віроломно напали на них, - підвищив голос Корвен. - Ворожі клани об'єдналися та оголосили нашим предкам війну на знищення!

Магістр ляснув кулаком по долоні, а в його голосі залунали лють і зневага:

- Вороги позбавили нас усього. Вони хотіли викрасти наші знання та артефакти. Покидьки зруйнували наші башти, але не змогли зруйнувати ідею. Нащадки тих ворогів та зрадників і досі населяють ці землі. Вони стали королями та знаттю, але їхня ганебна таємниця не була забута.

Корвен зітхнув і продовжив урочистим тоном:

- Багато Піромантів загинуло. Але ті, кому вдалося врятуватися, дали присягу відродити орден і повернути втрачене.

Магістр зняв з шиї медальйон і, взявшись за ланцюжок, підняв його на витягнутій руці. Червоний камінь зловісно блиснув, ніби підтверджуючи криваві події минулого.

- Цей кристал я одержав від батька, а той від свого батька. Багато поколінь ця реліквія Піромантів передавалася у спадок. Але тепер настав час виконати пророцтво!