Глава друга. Підготовка

З того вечора, коли було ухвалено рішення, життя трьох подруг наповнилося таємницею, що дзвеніла, мов струна. Кожен їхній день у Світлодарі тепер був присвячений великій меті — мандрівці до Невідомого Півострова.
Оскільки Світлодар був маленьким містом, де всі знали про всіх, підготовка мусила бути максимально таємною. Дівчата домовились діяти, дотримуючись суворих правил, встановлених Сашею: «Тиша, Терпіння, Точність».

Найголовніше — це транспорт. Вони обрали старий, нікому не потрібний рибальський човен під назвою «Мрійник», що стояв покинутий у заростях очерету біля річки.
Таня взяла на себе технічну частину. Її невтомна енергія була направлена на ремонт днища, латання дірок і фарбування бортів смолою, щоб човен витримав морські хвилі. Вона працювала переважно вночі, коли місяць був за хмарами, тихенько, мов нічна тварина.
Катя зосередилася на навігації. Вона вивчала морські течії та напрямки вітру, використовуючи старі карти, виміняні у місцевого рибалки за кілька жмень лісових ягід. Її головною гордістю став сімейний компас, що колись належав її прадіду.
Саша відповідала за провізію та екіпіровку. Вона збирала й сушила трави для чаю, пекла сухарі, які довго не псувалися, і потайки виносила з дому ковдри та сірники. Вона навіть пошила невеликий прапор із блакитного клаптя тканини, на якому вишила три зірки — символ їхньої дружби.

Проте справжнім випробуванням стала не фізична робота, а страх. Ночами, коли Катя лежала у ліжку, їй малювалися страшні картини: величезні хвилі, небезпечні скелі, повна темрява.
Одного вечора вона майже зірвалася, плачучи:
«Я боюся, дівчата. Що, якщо ми не впораємося? Що, якщо ми заблукаємо і ніхто про нас не дізнається?».
Таня, як завжди, підійшла близько і міцно обійняла подругу: «Не бійся! Я буду нашим вітром, що штовхає човен. Ми ж ідемо разом. Ти ж наша Катя-дослідниця, без тебе ми навіть не знатимемо, куди пливти!»
Саша, дістала свій блокнот і показала їм свій невеликий, але головний запис:
Пам'ятка мандрівника Саші:
План ідеї — у блокноті Каті.
Сміливість і сила — у руках Тані.
Впевненість і спокій — у нашій дружбі.
«Ми сильні, поки ми разом, — посміхнулася Саша. — Страх — це просто тінь нашого бажання. Ми його подолаємо, як тільки сонце зійде над Невідомим Півостровом».
Ці слова діяли краще за будь-які ліки. Страх Каті не зник повністю, але його замінила рішучість.
Нарешті, настав час. Найтепліша і найкоротша ніч року. Все місто спало глибоким сном. Біля «Мрійника» стояли три споряджені рюкзаки й три рішучі дівчини.
Вони тихо зіштовхнули човен на воду. «Мрійник» легенько хитнувся. Вони закинули спорядження, сіли на свої місця й Таня, глибоко вдихнувши, відштовхнулася веслом від берега.
Подорож розпочалася. На них чекало Велике Море і таємничий обрис, що поступово вимальовувався вдалині.