Глава перша. Початок

У затишному містечку Світлодар, що розкинулося біля смарагдового лісу та повноводної річки, жили три нерозлучні подруги: Катя, Таня та Саша.
Катя була дівчиною-мрійницею з очима кольору осіннього неба і русявою косою. Вона любила сидіти біля вікна, спостерігаючи за хмарами, що пропливали, й уявляла, що кожна хмарка — це корабель, що прямує до незвіданих земель. Її допитливість не знала меж, а улюбленими книгами були атласи та щоденники мандрівників.
Таня — це втілення сміливості та непосидючості. Її чорняве волосся завжди було зібране у високий хвіст, а впевнена хода та дзвінкий сміх випереджали її появу. Вона була душею будь-якої пригоди, безстрашно залазила на найвищі дерева й першою випробовувала нові саморобні плоти на річці. Страх був для неї лише ще одним викликом.
А ось Саша була серцем їхньої маленької компанії, взірцем щирості та мудрості. Її м'який голос міг заспокоїти Катю, коли вона впадала у смуток, і вгамувати Таню, коли її сміливість переходила межі розумного. Саша вірила, що найбільша сила людини — це справжня дружба. Вона завжди мала із собою невеличкий блокнот, куди записувала всі важливі думки та плани.
Містечко Світлодар було милим, але для їхніх юних, спраглих до відкриттів душ, воно ставало затісним. Щовечора, збираючись на старій покинутій водонапірній вежі, дівчата дивилися на захід, де за обрієм виднівся ледь помітний, оповитий туманом, силует.
Це був Невідомий Півострів — земля, про яку ходили таємничі чутки. Говорили, що він безлюдний, що там ховаються стародавні скарби й небезпечні таємниці. Жоден човен зі Світлодара не наважувався причалити до його берегів.
«Ох, як би я хотіла знати, що там, — зітхала Катя, притискаючи до грудей свій старий компас. — Чи є там квіти, яких ми ніколи не бачили? Або озера з водою, схожою на розплавлене срібло?».
«А я б хотіла знайти старий маяк, про який дідусь розповідав, — підхопила Таня, її очі горіли азартом. — Стрибнути з найвищої скелі й подивитися, як далеко видно звідти наш Світлодар!»
«Ми повинні поплисти туди, — рішуче сказала Саша, закриваючи блокнот. — Це те, про що ми мріяли з самого дитинства. Але ми попливемо не за скарбами, а за Секретом Півострова. І лише тому, що ми разом, і наша дружба сильніша за будь-який страх».
Так, серед запаху річкової свіжості та співу нічних цвіркунів, зародився великий план. Дівчата вирішили, що коли настане найдовший день літа, вони вирушать у подорож до Невідомого Півострова.