Батьки?

Пройшло багато років. Ми з Семюелем багато та часто гуляли, веселилися. Ніхто окрім Селісії не знав про наші відносини але всі вже давно вважали, що ми пара. Доречі Семюель нарешті помирився з Селісією інакше вона не пустила б його в нашу кімнату😅. Вони стали дуже хорошими друзями такими самими якими були колись. Я рада, що змогла їх помирити. Я рада, що нарешті маю найкращу подругу та ідеального хлопця. Хоч би після смерті я отримала все те про, що мріяла. Звісно ж я дуже сумую за братиком але нажаль не можу нічого зробити. Я звісно могла б попробувати спуститися на землю, знайти мого вбивцю чи якось допомогти братові. Але, що ж це змінить? Братові ніколи не були потрібні гроші чи іграшки йому була потрібна лише я, а себе я нажаль ніяк не зможу вернути. А вбивця.. Ну вб'ю його і що? Він попаде на небеса, а тут навіть краще ніж там. А можливо це взагалі невинний випадок, що якщо ця людина зараз дуже винить себе за скоєне? Тому я вирішила постаратися забути про все і радіти тому, що маю зараз. Звісно в моєму серці назавжди останеться мій маленький, найкращий братик. А ще я старалася знайти хоть якусь інформацію про своїх батьків Нейзі та Деніала. Мене цікавило де вони зараз. Але нажаль я не могла знайти нічого про них. В школі вони не вчилися, в місті ангелів чи демонів вони не жили. Як будто вони і не попадали на небеса. Але тоді де вони? В мене було тільки два варіанти і то не самі кращі. Вони не вмирали але це практично не можливо я пам'ятала їхні похорони, їхні тіла лежачі в трунах. Я зовсім не вірила в цей варіант але чомусь завжди думала про це. Можливо їхні тіла підмінили? А другий.. Що якщо вони зробили щось дуже погане та інформацію про них скрили щоб ніхто не зміг їх знайти. В один день я дізналася правду... На вихідних ми з Семюелем поїхали в Лендвіль щоб купити підходящий одяг для зустрічі з його батьком. Коли ми прогулювалися містом я замітила 2 скрипник істот. Це були люди, вони були без крил, в плащах з капюшонами. Вони будто скривалися від всіх. В голові прокрутилися догадки про те, що батьки ховаються від всіх. Ми з Семюелем навіть вирішили прослідувати за ними, дочекатися поки вони знімуть капюшони. Ми доходили до якогось переулку, подув сильний вітер і їхні капюшони спали. Побачивши їхні лиця я не могла повірити своїм очам, я була права, це були мої батьки яких я так давно не бачила. Я не змогла втриматися і вибігши з нашого прикриття з криком обняла їх. 

Мері - Мама, тато

Звісно це був дуже великий риск. Я їх дуже давно не бачила, що якщо це взагалі не вони. Але мені було все одно. 

Тато- Тихіше.

Мама - Мері. Як ти померла? 

Мері - Мене збила машина

Ми ще довго стояли так, а Семюель стояв збоку та здивовано чекав.

Мері - Чому ви скриваєтеся? Що з вами сталося? 

Тато - Мері ми не можемо бути тут дуже довго і не можемо зараз відповісти на твої питання. 

Мама - Ми маємо чим пошвидше піти звідси. 

Мері - Ні. Ви не можете мене знову покинути. Тим більше не пояснивши мені все. 

Мама - Я була готова до зустрічі з тобою візьми це. Прочитай коли будеш одна. 

Вона простягла мені великий, старий листок та недовірчиво подивилася на Семюеля. 

Мері - Це Сем. Мій хлопець..

Батьки подивилися на Семюеля як на ворога та попрощавшись швидко втікли сказавши, що скоро постараються зустрітися зі мною знову. 

Я не розуміла, що відбулося, вони знайомі з Семюелем, він зробив їм щось погане? Я вирішила не питатися нічого Семюеля. Ми мовчки верталися до аеробуса. Всю дорогу я дивилася на Семюеля. Він був дуже дивним будто він знає моїх батьків та й вони його явно знають. Мені потрібно було вияснити це все чим пошвидше. Приїхавши додому Семюель віддав мені пакети та поспішив до своєї кімнати. Він навіть не провів мене, з ним явно щось не так. Вернувшись до кімнати я зразу ж прийнялася читати листок

"Мері я знаю, що рано чи пізно ти попадеш на небеса та захочеш нас знайти тому вирішила написати цей лист. Я не знаю чи попаде взагалі він до тебе але я надіюсь на це. Я пишу це щоб ти не шукала про нас якусь інформацію та не попала через це в неприємності. Постараюся розказати все максимально зрозуміло. Коли я померла при родах твого брата, я вчилася в школі так як напевно ти. Через 5 років в школу поступив твій батько але на той момент в мене був хлопець так як я не думала про те, що колись зустріну твого батька. Моїм хлопцем був - Люцифер. Я не знаю як так вийшло але ми дуже сильно покохали один одного. Твій батько змирився з тим, що я знайшла іншого але завжди хотів бути біля мене поряд.  Ми добре дружили але Люцифер був дуже ревнивий та хотів щоб я була завжди з ним. Він хотів щоб я була тільки його але це не від нього ми ховаємося. Старшому братові Люцифера - Агаресу теж подобалася я. Після смерті Сатани він збожеволів та був готовий вбити навіть свого брата за тих кого любив не те, що якогось непризнаного. От ми досі тікаємо від нього та його воїнів.                                 Чому Люцифер нічого не хоче зробити? Він мене вже розлюбив? Чи не може мене ніяк знайти?

Я дізналася, що в Люцифера є син - Семюель, я навіть бачила його. Люцифер вирішив забути про мене чи, що? Спортив мені життя на небесах і вирішив просто забути та знайти собі іншу? А так казав, що любить мене... "

Прочитавши мамин лист я зрозуміла чому Семюель був таким здивованим. Мені не показалось, вони правда були знайомі. Я зрозуміла, що не зважаючи на просьба мами про те щоб я не шукала інформацію про них, я повинна поговорити з Люцифером. Він все одно дізнається все від Семюеля та думаю захоче зустрітися зі мною та поговорити про це. Я надіюся, що він все таки любить маму та допоможе. Вже було пізно тому я вирішила піти до Семюеля на наступний день та поговорити з ним про це все. Я сходила в душ та лягла спати.