Я закохалася?

Насправді Семюель довго не міг простити Селісію хоча розумів, що вона не вина, тому й не спілкувався з непризнаними. Але в день нашого знайомства він зрозумів, що хватить тримати дурну обіду на всіх непризнаних через давні образи. Через кілька років ми з Семюелем здружилися ще більше, ми були як не розлий вода, завжди разом. Окрім дружби я почала відчувати до нього щось ще. Перед кожною нашою зустріччю я дуже сильно переживала " Чи сподобається йому моя зачіска, а наряд?" А при кожній зустрічі моє серце починало битися швидше та чуть не випригувало із грудей. Я розуміла, що закохалася у нього. Але він ж мій друг, як можна полюбити друга?  Я не знала, що робити тому вирішила просто мовчати про свої почуття. Але в один прекрасний день сталося диво. Все почалося як завжди: Проснулася, сходила в душ, одягнулася, купила поїсти та пішла на уроки. Зайшовши в кабинет я замітила, що Семюеля немає. Так хоть він і вчиться вже четвертий рік, а я тільки другий ми все одно були в одному класі. На небесах немає першого, шостого чи одинадцятого класів, тут всі разом поділені рандомно на групи і я опинилася в групі з Семюелем, Селісією, Кері, Міком, Сандрою та Ніколасом ну і як же без Керіл. Доречі вона явно не в захваті від того, що ми з Семюелем подружилися. Так вот, зайшовши в кабинет та помітивши, що Семюеля немає я вирішила йому написати

Переписка:

Мері - Привіт! Сем чому тебе немає в школі? Я знаю ти любиш запізнюватися але вже 30 хвилин уроку. Щось сталося? 

Семюель - ... 

Він не відповідав. Після всіх уроків я вирішила сходити до Семюеля у кімнату але і там його не було. Його сусід також не знав де він, сказав тільки, що пішов він ще до уроків. Я не знала де ще його шукати тому вирішила трішки почекати, можливо відпише. Через трошки часу Семюель подзвонив та сказав, що нам негайно потрібно поговорити та щоб я швидко збиралася і виходила до нього на подвір'я. Я була зібрана тому побігла на двір. 

Мері - Сем ти де пропав? Чому тебе не було на уроках та ти не відповідав на повідомлення? 

Семюель - Пробач були певні причини. Пішли зі мною і я все тобі розкажу та покажу. 

Семюель привів мене в розкішний але закинутий замок на краю обрива. Я побачила покривало на якому було багато їжі, свічок та так скажем земного шампанскього. Ми з Семюель сіли на покривало та він почав говорити. 

Семюель - Мері колись я дружив з Селісією так само сильно як і з тобою але після деякого випадку наші відносини погіршилися, після того я думав, що ніколи не буду спілкуватися з непризнаними але ти змінила мою думку, з тобою так добре та весело як ні з ким іншим. За цей досить короткий час я зрозумів, що хочу прожити своє безсмерте життя поруч з тобою. Мері я тебе люблю. Я знаю, що якщо ти мені відмовиш то навряд чи ми останемося друзями, але я готовий до цього. 

Мері - ...

Я не знала, що відповісти. Звісно ж я хотіла цього але явно не очікувала такого. Я просто мовчки дивилася на нього та не знала, що сказати. 

Семюель - Я розумію, ти шокована та не знаєш, що відповісти. Я готовий чекати відповіді, а поки давай просто насолодимося нашим останнім пікніком як друзі. Можливо після цього вечора ми станемо парою чи знову станемо чужими один для одного. 

Ми лягли на покривало та любувалися хмарами. Було дуже гарно але я досі не знала, що відповісти Сему. Я знала, що він занадто добрий для демона та він можливо захоче бути ангелом. Хотя його батько дозволить йому це зробити? А я хочу бути демоном. Як казала Селісія "- Ангелам та демонам не можна зустрічатися". Навіть якщо зараз ми будемо разом то після закінчення навчання нам прийдеться розлучитися? Чи хтось з нас заради іншого стане не тим ким хоче? 

Мері - Сем.. 

Семюель - Що таке?

Мері - Ким ти хочеш стати після завершення школи? 

Семюель - Звісно демоном. (Ким я ще можу стати) - тихо сказав Сем

Мері - Тоді я готова сказати тобі про свої почуття. Я тебе теж дуже люблю і вже давно. Я боялася тобі розказати тому, що думала, що ми можемо більше ніколи не бути друзями. Я дуже рада, що ти це зробив. Та була ще одна проблема після закінчення школи, що якщо ти захотів би стати ангелом, а я явно хочу бути демоном. Тоді нам прийдеться розлучитися? Або комусь стати не тим ким він хоче бути? Бо демонам та ангелам не можна зустрічатися. 

Семюель - Хах. Я навіти якби став в майбутньому ангелом то тільки через тебе. Мій батько - Люцифер нізащо не дозволить мені стати ангелов та я й не сильно хочу ним стати. 

Мері - Люцифер твій батько? 

Семюель - Так. Іменно той про кого ви чули, про нього ще в вас історію написали

Мері - Секрет небес? 

Семюель - О так іменно цю

Мері - А Сатана справді його батько? А війна теж була? А Люцифер править пеклом?

Семюель - Хах. Так все це правда. Тільки ніякого Мальбонте немає. Війна розпочалася через нерівноправ'я. Демонів принижували на небесах через те, що вони знаходилися на території ангелів. 

Мері - Але ж небеса це ні рай, ні ад

Семюель - Так але минулий директор школи настроював ангелів проти демонів, а демонів проти ангелів.

Мері - Що зараз з тим директором? 

Семюель - Батько закрив його у в'язниці, а ангелів та демонів після цього змішали щоб вони вчилися разом.  

Ми ще трошки посиділи та Семюель провів мене до кімнати. Коли ми попрощалися та зайшовши у кімнату я не знала чи варто розказувати подрузі але все таки не змогла себе втримати. 

Мері - В мене для тебе новина

Селісія - Опа. Я готова слухати

Мері - Сьогодні після уроків я зустрілася з Семом та він відвів мене до старого замку, біля обриву було ростелене покривало з їжою, свічками та з шампанским. 

Селісія - Ого

Мері - Тільки ми сіли на покривало він признався мені в коханні і я відповіла йому взаємністю. 

Селісія - Йой... Я дуже рада за вас

Мері - А ще він розказав про свого батька. 

Селісія - Ну це не дивно він не любить приховувати таємниці від близьких людей та від тих кому довіряє. Пробач мені потрібно йти на арфу.