Лендвіль

О 6:30 прозвинів будильник. Ми з Селісією бистро проснулися, вмилися, одягнулися та поспішили до аеробуса. Прийшовши на місце ми побачили багато непризнаних які теж зібралися у Лендвіль. Селісія почала до когось махати, а підійшовши ближче познайомила мене з 2 непризнанеми. 

Селісія - Привіт! Мері це Кері та Ніколас, вони також тут давненько як і я. 

Мері - Привіт! А я новенька 

Кері - Приємно познайомитись Мері 

Ніколас - Привіт! А розкажи, розкажи про себе, про те як ти померла, про своє життя там і як тобі тут? 

Селісія - Нік я розумію це дуже цікаво але не так зразу. 

Ніколас - Ой пробач але мені так цікава твоя історія

Мері - Хах. Ти нагадуєш мені мого брата, він завжди цікавився всім навіть тим, що йому не потрібно було. Ех.. 

Ніколас - Я.. я не знав 

Мері - Нічого

Кері - Нарешті наш аеробус

Ми сіли в аеробус та Нік всю дорогу роспитував про все, що тільки міг. Коли ми приїхала я побачила прекрасне містечко. Так багато небесних істот, магазинчиків, кафешок і все таке світле та кольорове. Я завжди думала, що на небесах тільки ніжні кольора але тут є і яскраві, і темні кольора. Місто поділене на 3 великі частини: для ангелів, для демонів та в супер яскравих кольорах. Селісія одразу потягнула мене, Карла та Ніка в сторону ангельської частини. Але оці всі ангельські штучки були явно не для мене, мене більше тягнуло в сторону демонів. Цей жахливий, кровавий світ повний загадок та вбивст, сварок будто був створений саме для мене. Почувши це Селісія здивувалася але дозволила мені відправитися на сторону демонів самій. Перед тим як відпустити мене вона одягнула на мене дивний браслет та сказала, що якщо я загублюся чи щось станеться можу просто натиснути на невеличку кнопку посередині браслета і їй одразу прийде сповіщення з моїм місцезнаходженням. Я відправилася в частину демонів, зайшовши в перший попавший магазин я зустріла там Семюеля.

Мері - Привіт

Семюель - Привіт. Що ти тут робиш і де Селісія? 

Мері - Я приїхала купити одяг та необхідні речі, а Селісії подобається більше ангельська сторона

Семюель - Ох забув вона ж ангелочком стати хоче.     А недавно зовсім не така була - напівшепотом пробормотав Сем. 

Мері - Що що? 

Семюель - Нічого. А ти демоном хочеш стати, що прийшла на цю частину? І чому Селісія відпустила тебе саму сюди вона ж твоя наставниця? 

Мері - Я не думала про те ким хочу стати, я просто завжди любила жахи, кров, вампірів і все таке. А Селісія відпустила тільки з цим браслетом 

"Мері показала браслет"

Семюель - Ясно.

Мері - Раз уж ми зустрілися не хочеш сходити в кафе? 

Семюель - Пішли. Я якраз знаю прекрасне місце. Ти ж любиш гостреньке? 

Мері - Ну не прям сильно але думаю мені сподобається 

Семюель - Тоді пішли. Так вже і бути сьогодні плачу я. У тебе ще ж немає степендії

Ми прийшли у гарне демонічне кафе. Так багато демонів, вогня я була взахваті від атмосфери та декору в цьому кафе. Ми сіли за самий останній столик.

Офіціантка - Вітаємо вас в нашому демонічному кафе, ваше меню. 

Семюель - Ти вибирай, а мені стейк, гостси та ваш фірмовий вогняний напій

Мері - Я навіть не знаю, що вибрати. Порекомедуй мені щось. 

Семюель - Попробуй гостси - це гострі снеки зроблені зі спеціальних рослин. 

Мері - звучить дивно. Але мені те ж саме, що й йому. 

Офіціантка - Скоро буде зроблено.

Мері - Розкажи про себе

Семюель - Що саме тебе цікавить? 

Мері - Ти давно вчишся в цій школі? 

Семюель - Біля 2 років 

Мері - А скільки років потрібно вчитися в цій школі? 

Семюель - Немає певної кількості років, тут випускають зі школи тоді коли зрозуміють, що ти готовий до цього. Хтось може вчитися 4-5 років, а хтось 2.

Мері - Зрозуміло. Розкажи по своє дитинство, батьків. 

Семюель - Не люблю говорити про своїх батьків

Мері - з ними, щось сталося?

Семюель - Ні, з ними все гаразд. Це все, що можу поки розказати. А ти? Розкажи щось про себе. 

Мері - Я маю брата, а мої батьки давно померли. Мама при народженні брата, а тато через 5 років після народження брата. Виховувала брата я сама, а зараз його відправили в дитячий будинок або віддали тітки, що ще гірше

Семюель - Оу. А чому в тітки йому буде ще гірше? 

Мері - Тітка ніколи нас не любила та коли батьків не стало вона приходила і била нас, забирала нашу їжу, речі. Не думаю, що щось змінилося

Офіціантка - Ваше замовлення, смачного

Гостси були справді смачними та гострими, вони не були похожі на земні снеки. Після кафе ми пішли по магазинах. Я міряла одяг, а Семюель оцінював його. Ми весело проводили час поки мій браслет не завібрірував. Через декілька секунд до мене підійшла Селісія

Селісія - Ось ти. Семюель? Привіт

Семюель - Привіт Селісія, давно не бачилися. Мені пора, гарно провели час. До зустрічі Мері

Мері - Бувай 

Щойно Семюель віддалився від нас Селісія почала мене розпитувати. 

Селісія - Що ви робили разом? Гуляли? Гарно провели час? 

Мері - Я зустріла його в якомусь із магазинів, ми посиділи в кафе та походили по магазинах

Селісія - Ми ніколи не ходили в кафе та й взагалі по твоїх розказам він якийсь дивний. 

Мері - Мені здається він нормальний, хороший хлопець

Селісія - Він демон і син правителя аду.

Мері - і що з того? Можливо він і скриває це бо не хоче щоб всі думали, що він поганий бо син правителя аду. 

Селісія - Я не казала, що він поганий, він просто почав здаватися мені дивним. Йому більше подобалося проводити час активно, а тут кафе та походи по магазинах які завжди не подобалися йому. Ладно нам пора на аеробус.