7
Ранок почався із голосного стуку в двері моєї квартири та нестерпного головного болю. Напевно, третя пляшка була зайвою…
- Іду, уже іду, – голосно відповіла я на настирливий стукіт.
Хто б це міг бути? Ще й так рано…Субота ж…
Двері відчинилися зі скрипом. На порозі стояв Степан – змучений, виснажений і трохи знервований.
- Привіт, Мері у тебе? – очі його нестримно перескакували з одного предмета на інший.
- Привіт, заходь. Так, вона ночувала у мене. Я думала, що ти в курсі, – моєму здивуванню не було меж. Ніколи такого не було, щоб Мері залишила чоловіка і не повідомила йому де знаходиться.
Степан мовчки зайшов, зняв куртку і кивнув на спальню.
- Так, вона ще спить. Вчора у нас був гарний дівочий вечір, – відповіла я. – Проходь на кухню.
Степан сів за стіл, а я швидко поставила чайник. Відчуваю, що розмова буде не з легких.
- Гарна піжама, – сказав Степан, киваючи у мою сторону.
- А…Дякую. Це подарунок твоєї дружини, собі вона теж таку купила.
- Неможливо. Мері не любить блакитний, – заперечив Степан.
- Дійсно, ти гарно знаєш її смаки. Вона купила рожеву, – посміхнувшись сказала я.
Чайник уже закипів. Я налила зеленого чаю з лимоном і поставила чашку перед несподіваним гостем.
- Розповідай, що у вас трапилось.
Степан боязно глянув у сторону спальні.
- Вона буде спати ще години дві, часу у нас вдосталь.
Чоловік зробив ковток і тяжко зітхнув. Події вчорашнього вечора оживали в його свідомості.
- Кохана, поглянь, здається, що у твоєї статті про корумпованих політиків з’явилося продовження, – Степан протягував дружині смартфон.
- І справді…Шеф заборонив мені далі розвивати цю тему…
- І ти його послухала?– Степан демонстративно підняв брову.
- Ти ж мене знаєш…Ніщо не може зупинити чесного журналіста на шляху розкриття підлих вчинків верховних осіб.
- І ти це заявила своєму шефу, так?
- А треба було? Думаю, що після чергової статті, яка от-от вийде, він і сам зрозуміє, що всі його слова були марними.
- Кохана, будь обережна, все таки це брудне діло – писати про політиків та активних діячів…
Мері ніжно поцілувала чоловіка.
- Не хвилюйся, буду.
- Я замовив нам путівки на рожеве озеро, ну пам’ятаєш те, яке сподобалося тобі…
- Азовське море! Це чудово! І коли ми поїдемо? Я хочу зробити багато гарних фото! Їду саме заради фото!
- Через два тижні.
Дівчина враз змінилася на обличчі.
- Степан, у мене саме гарячі дні на роботі. Мене ніхто не відпустить.
- Коли тебе це зупиняло? Поставиш шефові ультиматум. Він не посміє звільнити кращу співробітницю…
- Ні, ти не розумієш. Цього разу все дійсно серйозно. Я не можу.
Степан задумливо дивився на дружину, яка старанно ховала від нього свій погляд. Щось тут було не те…
- Мері, ти пам’ятаєш, що через два тижні у нас річниця.
- Через два? Невже уже жовтень?
- Мері, ми так мало часу проводимо разом. Я подумав, що саме на ці дні я зможу випросити у керівництва відпустку.
- Ти подумав! А чому ти не порадився зі мною?
- Мені навіть і не могло спасти на думку, що ти будеш проти провести наш відпочинок разом, – терпіння Степана підійшло до кінця.
- Справа не в тому, що я не хочу проводити час з тобою, а в тому, що дату ми могли б узгодити разом. Ти хвилюєшся тільки за свою роботу! – ці слова, певно, поставили крапку.
- Дякую за гарні слова про мене. Я не очікував отримати таке відношення до себе. Ти знаєш, як я ставлюся до тебе, як дорожу тобою… Якщо ти думаєш, що сваркою змусиш мене наговорити про тебе дурниць, то ти помиляєшся. Наші стосунки для мене важливіші. Робота? Мені важливіша робота? Тоді я звільнюся уже завтра! Поїздка тебе не влаштовує? Тоді хай горить вона синім вогнем! – Степан розірвав квитки на дрібні клаптики.
Степан дивився на дружину, в її очах бриніли сльози.
- Чому ти плачеш? – спокійно спитав він. – Хіба не цього ти хотіла?
Мері мовчки обійшла чоловіка і направилася до виходу з квартири. Степан проводив її фігуру доти, доки не закрилися вхідні двері. Їм потрібен був час, щоб зрозуміти, що трапилося у їхній родині.
Степан взяв куртку і швидко вибіг з квартири. Він побачив як його дружина сіла в таксі. Швидко сівши в автомобіль, він вирушив за нею – боявся, щоб не натворила чогось…Мері зупинилася біля крамниці, розмовляла з кимось по телефону. А потім зайшла у молочний магазин. Таксі чекало на дівчину весь час. Мері вийшла, тримаючи в руках якийсь згорток, сіла в таксі і автомобіль рушив. Побачивши, що Мері вийшла біля будинку кращої подруги, Степан з полегшенням видихнув. Він знає, що вона в безпеці. Автомобіль голосно загарчав і різко рушив з місця. Всю ніч Степан їздив вулицями міста і роздумував про ситуацію, в яку потрапила їхня родина. А на ранок приїхав до Лізи у пошуках своєї зниклої половинки.
#10537 в Любовні романи
#2358 в Жіночий роман
перешкоди на шляху до одне одного, зрада коханого, справжня любов
Відредаговано: 05.07.2020