Горище спогадів

Удар повторився.

Повільний. Важкий.

Наче хтось пересунув стару скриню або зробив кілька обережних кроків по скрипучій підлозі горища.

— Бабусю... — пошепки промовила вона. — Ти це чула?

Стара жінка різко зблідла.

Її погляд метнувся до стелі.

— Ні...

— Але ж...

— Не ходи туди.

Вперше за весь час у голосі бабусі прозвучав справжній страх.

Анна відчула, як серце почало калатати швидше.

— На горищі хтось є?

— Нікого там немає.

І саме в цю мить зверху долинув ще один звук.

Скрип.

Наче повільно відчинилися старі дерев'яні дверцята.

Бабуся підвелася зі стільця так різко, що той мало не перекинувся.

— Я ж сказала — не ходи туди!

— Тоді поясни мені, що відбувається!

Стара жінка мовчала кілька секунд.

Потім перевела погляд на кулон.

— Після того дня ми замкнули горище.

— Чому?

— Бо там залишилися її речі.

— Марійки?

Бабуся кивнула.

— Ніхто не піднімався туди дванадцять років.

У кімнаті стало так тихо, що було чути цокання старого годинника.

Раз.

Два.

Три.

І раптом зверху щось впало.

Гучно.

З гуркотом.

Анна більше не могла чекати.

Вона схопила ліхтарик, що лежав на полиці біля дверей, і кинулася до сходів.

— Анно, стій!

Але було пізно.

Старі дерев'яні сходинки заскрипіли під її ногами.

Крок.

Ще крок.

Ще.

Вона дісталася до дверей горища.

Серце шалено билося в грудях.

Двері були прочинені.

Хоча, за словами бабусі, їх ніхто не відчиняв багато років.

Анна повільно натиснула на ручку .

Промінь ліхтарика ковзнув по старих коробках, дитячих іграшках, вкритих товстим шаром пилу на меблях.

І тут вона помітила дещо дивне.

На старому столі лежав фотоальбом.

Він виглядав так, ніби його хтось поклав сюди зовсім недавно.

Пилу на обкладинці майже не було.

— Неможливо... — прошепотіла Анна.

Вона обережно відкрила першу сторінку.

Перед очима з'явилися фотографії з її дитинства.

Вони з Марійкою біля річки.

Вони на бабусиному подвір'ї.

Вони разом святкують день народження.

Анна перегортала сторінку за сторінкою, поки раптом не завмерла.Серед всих фотографій дівчаток , було декілька фото якогось хлопчика , невідомого , загадкового , але такого знайомого хлопчика .. 

Останню фотографію вона бачила вперше.

На знімку були вони з Марійкою.

Але фото було зроблене в день зникнення сестри.

Позаду дівчат стояла висока постать у темному плащі.

Та сама, яку Анна бачила біля будинку кілька годин тому.

А на звороті фотографії хтось написав:«Шукай там, де все почалося».