Спогади які не хотіли повертатися

Минуле повернулося без попередження.

Одне повідомлення. Кілька слів на екрані телефону. І стіни, які Анна так старанно будувала навколо своїх спогадів, почали тріщати.

Перед очима промайнули картини давно минулих днів. Вони були нечіткими, ніби прихованими густим туманом часу, але кожна з них боліла так само гостро, як і багато років тому.

Анна заплющила очі.

Вона знову побачила себе тією юною дівчиною, яка ще вірила людям, довіряла словам і не знала, що один день може назавжди розділити життя на «до» і «після».

 ТАЄМНИЦЯ МИНУЛОГО 

Це був теплий літній день. Дівчата щойно приїхали до бабусі, і попереду на них чекали цілі три місяці безтурботного життя, веселих пригод та грайливих вечорів.

Сонце лагідно огортало землю своїм теплом, у саду пахли стиглі ягоди та квіти, а повітря було наповнене співом птахів і дзижчанням бджіл. Здавалося, що цього літа ніщо не зможе затьмарити їхнього щастя.

Та ніхто з них навіть не здогадувався, що саме цього літа все їхнє безтурботне життя назавжди зміниться.Анні тоді було п'ятнадцять.

Вона пам'ятала той день до найменших дрібниць. Навіть тепер, через дванадцять років, варто було лише заплющити очі — і спогади оживали так яскраво, ніби все сталося вчора.

Стара бабусина хата стояла на околиці невеликого села, оточена садом, який здавався дітям справжнім казковим лісом. Тут росли яблуні, вишні, груші та величезний горіх, під яким бабуся любила сидіти вечорами.

Анна приїхала сюди разом із молодшою сестрою Марійкою.

Марійці було лише дев'ять.

Вони були зовсім різними. Анна — серйозна, розсудлива й відповідальна. Марійка ж нагадувала маленький вихор: постійно сміялася, вигадувала пригоди й без упину ставила запитання.

— А якщо в лісі живуть феї? — могла раптом запитати вона.

— Тоді вони давно втекли від тебе через твою балакучість, — сміялася Анна.

І Марійка одразу ж ображено надувала губи, хоча вже за хвилину знову дзвеніла своїм дитячим сміхом.

Того літа сестри були особливо щасливими.

Їхні батьки переживали непрості часи й часто сварилися, тому бабусин дім став для дівчат місцем спокою та затишку. Тут не було криків за стінами, напружених розмов і сліз, які вони іноді помічали на маминому обличчі.

Тут був лише запах свіжоспеченого хліба, теплі вечори на ґанку та безмежне дитяче літо.

А ще був старий будинок біля Озерної.

Про нього в селі ходили дивні чутки.

Місцеві діти обходили його стороною, дорослі не любили про нього говорити, а бабуся щоразу хрестилася, коли чула його назву.

— Не ходіть туди, дівчатка, — суворо казала вона. — То недобре місце.

Але заборони завжди пробуджують цікавість.

Особливо в дітей.

І одного вечора Марійка принесла додому дивну знахідку.

Срібний кулон.

Той самий кулон, який тепер Анна побачила на фотографії.

Марійка влетіла на кухню, мов маленький ураган, і з переможним виглядом поклала знахідку просто перед бабусею.

— Дивись, що я знайшла! Правда, гарний?

Срібний кулон блиснув у промінні вечірнього сонця.

У ту ж мить усмішка зникла з бабусиного обличчя.

Анна пам'ятала це так чітко, ніби бачила зараз. Бабусині руки затремтіли, а вицвілі очі широко розплющилися від жаху.

— Де ти це взяла? — тихо запитала вона.

Марійка розгублено кліпнула очима.

— Біля старого будинку. Він лежав у траві біля паркану.

У хаті запала така тиша, що стало чути цокання старого годинника на стіні.

— Я ж казала вам туди не ходити! — раптом вигукнула бабуся.

Марійка здригнулася.

— Але ми не заходили всередину...

— Обіцяйте мені, що більше навіть близько не підійдете до того місця.

Бабуся говорила настільки серйозно, що навіть Анна відчула холодок уздовж спини.

Того вечора вона довго не могла заснути. Крізь прочинені двері дівчина чула приглушену розмову бабусі з кимось телефоном.

— Вони його знайшли... — долинуло до неї.

Пауза.

— Ні, я не знаю, як він там опинився.

Ще одна пауза.

— Головне, щоб діти нічого не дізналися.

Анна затамувала подих.

— Особливо старша. Вона вже починає ставити забагато запитань.

Після цих слів двері сусідньої кімнати скрипнули, і розмова обірвалася.

Тоді Анна не надала цьому великого значення.

Лише через кілька днів Марійка зникла.