Тривожне відчуття

Коли Анна зайшла додому, вона відчула неприємний холодок, ніби в її квартирі була присутня чужа енергетика. Та списавши все на втому після довгих перемовин із партнерами, вона залізла в ліжко. Окутана своїми думками, відганяючи тривожні відчуття, Анна вирішила, що вже завтра, після гарного сну, всі її страхи розвіються.
Але, прокрутившись у ліжку майже до опівночі й так і не зумівши заспокоїтися, вона все ж заснула.
Зранку її розбудив настирливий телефонний дзвінок. Кілька разів збивши сонну свідомість, він нарешті змусив Анну розплющити очі. Згадавши вчорашні тривожні думки, вона швидко відповіла:
— Я слухаю, — намагаючись надати голосу бадьорості, промовила Анна, але сонні нотки все одно зрадницьки прозвучали в її голосі.
— Ти що, ще в ліжку?! — заволав голос на тому кінці слухавки.
— Ні, ні! — вигукнула дівчина, метушливо бігаючи кімнатою в пошуках другої шкарпетки. — Я потрапила в затор. Через двадцять хвилин буду.
— Шеф просто в ярості. Підрядники приїхали раніше, а він не може знайти договір. Схоже, подруго, сьогодні він тебе розірве, — прощебетала подруга, поки вони піднімалися ліфтом.
Забігши до офісу та впавши за свій робочий стіл, Анна відчула на собі погляди колег. А почувши десь у коридорі голос Павла Ігоровича, остаточно зрозуміла: сьогодні її кар'єрі в цій компанії, схоже, настане кінець.
— Нарешті ти з'явилася. Документи — терміново. І принеси мені каву в кабінет, — прошипів почервонілий від люті керівник.
— Після перемовин тебе чекає серйозна розмова в моєму кабінеті, — вже не озираючись, кинув Павло Ігорович.
У цій компанії всі знали, що означають такі слова.
Це був кінець.
Кінець роботи. Кінець кар'єри. Кінець присутності цієї людини в офісі.
І сьогодні ці слова були адресовані саме Анні.