Розділ 24

Спочатку мені здалося, що хтось стукає у двері. Але коли це знову повторилася я вирішила спуститися і перевірити хто там. Звичайно сама я б не пішла, щоб не будити маму взяла Марка, хоча в двері стукали так голосно, що мама могла б і прокинутися.
- Ти сьогодні крім мене ще когось чекаєш? - глузливо промовив він, хоча зараз не до його дурних жартів. Ми вийшли з моєї кімнати і попрямували до вхідних дверей.
Людина, яка вирішила навідатися до нас в такий час не припиняла стукати. Мені від цього чомусь стало трохи лячно. Проте страх тривав не довго так, як поряд був Марк. Мені не дуже хочеться це визнавати, але з ним я почуваюся в повній безпеці.
Підійшовши ближче ми декілька секунд стояли і навіть не рухалися. Марк підійшов ще ближче до дверей і не дуже голосно запитав:
- Хто там?  
Декілька секунд була просто тиша. Ніхто не відповідав. Ми вже збиралися йти, як тут ми почули чоловічий голос. Він мені був незнайомим, я взагалі уявлення не мала хто це. Я подивилася на Марка, він уважно прислухався і після цього непомітно напружився. Мені це не сподобалось. Мабуть він знав цього чоловіка. Але, що тоді він забув в мене вдома.
- Мене звати Кирило. Я давній знайомий Катерини і хотів би зараз поговорити із нею. Негайно! - в мене від шоку аж рот відкрився. Чомусь мені не дуже сподобалося, як він з нами розмовляти і те, як вимагає зустрітися з моєю матір'ю. 
- Агов... Ви ще там? Відчиніть двері, будь ласка хто б ви не були. Я знаю що Катерина живе тут і мені справді потрібно терміново з нею поговорити. Якщо я не зроблю це зараз потім буде пізно. Повірте мені - в якийсь момент я йому повірила. В його голосі було чути щирість і благання. 
Проте я не знала, як діяти.
Я підійшла ближче до Марка і тихо до заговорила йому на вухо - І що будемо робити? Якщо це якась пастка, або щось гірше? Ми ж не знаємо хто це? 
- Це батько Аліни, - сухо відповів він. Мабуть йому це не дуже сподобалось.
- ЯК? Не зрозуміла! Що її батько робить в мене під дверима і щей до того хоче поговорити з моєю мамою, - обурилися я. Хоч я і не бачила цього чоловіка і незнаю його, але вже не дуже люблю через його відношення до доньки. 
- Я не знаю, що він тут робить, але може краще покликати тітку Катерину нехай самі розбираються в своїх справах? - запропонував він.
- Тобто ти зараз хочеш, щоб я пішла розбудила маму і сказала, що до неї посеред ночі прийшов якийсь Кирило, щоб з нею поговорити ? - не знаю чому, але я зовсім не хотіла, щоб мама розмовляла з такою людиною як він. 
- Можливо це і дійсно важливо? А якщо, щось станеться, а ми його не пустимо і не скажемо твоїй мамі? - запитує, - як ти будеш тоді себе почувати?
- Незнаю - Я почала вагатися, адже Марк сказав так, що можна було розплакатися у той ж момент
Кирило за дверима ще щось говорив, але я майже його не слухала. 
- Ну добре. Зараз я піду до мами і скажу, що до неї прийшов загадковий гість - з ноткою сарказму промовила я. 
Марку я сказала щоб залишався коло дверей, адже кому відомо, що йому може прийти в голову, а враховуючи, що він пригнався сюди посеред ночі, то...
Марк натомість не послухав мене і пустив його в будинок.
-Доброго вечора, Кирила Анатоліювичу, - ласкаво відкрив двері Марк
-Добрий ве.. Марк? Ти, що тут робиш? - він був дійсно здивований 
-Ну в мене зустрічне питання, - тихо промовив Марк, пригладжуючи своє волосся 
-Я вже сказав, мені потрібно поговорити зі своєю давньою знайомою, - сказав Кирило пройшовши в коридор
-В опів на першу ночі? - на його лиці була перевернута посмішка
-Я ж кажу СЕРЙОЗНЕ! А ти що тут робиш в такій порі? - запитав він
-Прийшов до своєї дівчини, - твердо сказав Марк
-Дівчини? Це вона? - він здивувався вдруге 
-Так, а що? -  запитав Марк, прижмуривши очі 
-Та ні нічо, мені зараз не до цього, - махнув рукою Кирил
А тим часом я розбудила маму і ми вже спустилися вниз, мама явно була не рада такому нічному гістю, адже її лице палало від злості, напевне це не через те, що її збудили, а причини була, якась інша.