Розділ 22

- Який ще план ? - здивовано запитує мене Аліна. Ну хоч якось вдалося відволікти її від поганих думок. Але, як я вже говорив радіти ще рано. Не знати чи вона погодиться взагалі на це. 
- В мене є один дуже хороший друг, його звати Артур. Я тобі про нього мало розповідав так, як ми давно з ним не бачилися. Він вже декілька років живе в Америці і майже не приїжджає сюди.Так от на днях я дізнався, що він повертається в Україну - Аліна розгублено дивиться на мене і не розуміє до чого я веду. Але це тільки початок зараз вона все краще зрозуміє.
- І так, як твій батько ніякими способами не погоджується не видавати тебе заміж то я можу запропонувати тобі фіктивний шлюб з Артуром. Все доволі легко. Я беру на себе всю організацію і домовляюсь з Артуром, а тобі лишається переконати батька, що ти виходиш заміж але вже за іншого.
Аліна аж рота відкрила від мого геніально плану. Може він здається трохи дивним, але головне, щоб він хоч якось допоміг. Артура я добре знаю він навіть муху не скривдить не кажучи про Аліну. В його руках вона буде точно в безпеці. 
Її батька треба бити його ж методом. І ми це зробимо. Не хоче дослухатися до доньки, нехай, але обирати з ким саме вона буде одружувати він теж не сміє тим паче за мене. Він знає, що ми з Аліною хороші друзі і довго знаємо одне одного і скористався цим. Але мене ж тоже ніхто не запитав чи хочу я цього. Можна сказати ми йому зробимо йому на зло цей фіктивний шлюб про який ніхто не буде знати. 
- Я навіть не знаю що сказати. Це якось все дивно. Я не хотіла виходити заміж, навіть фіктивно.

- Повір фіктивний шлюб це не є якась трагедія. Ти після одруження можеш жити спокійним життям і вже не залежить від батька. Але прийдеться грати на публіку, що ви з Артуром закохана парочка - стараюся їй якомога краще все пояснити і переконати.  Аліна нервово почала перебирати пальцями значить вона над цим добряче задумалася.
Я ж сидів і очікува поки вона все вирішить і прийме правильне рішення.

- Марк, зрозумій, я взагалі не хочу виходити заміж, я ще занадто молода для цього, мені тільки за два тижні 18 років, чи ти не розумієш? - а ні все ж таки вона прийняла не те рішення, яке я думав.

- І що тоді робити? Якщо ти так категорично проти весілля? - я дійсно не знав що робити у тому випадку якщо вона відмовиться.

-Чому всі чоловіки такі, - схилила Аліна голову.

-Які? - запитав я.

-Ви просто хочете нав'язати свою думку і нікого не слухати,  - продовжує вона.

-Чому ти так говориш? Я хочу, як краще, - чесно я був в шоці, чому вона так сказала, адже вона знає, що я не такий.

- Я розумію вибач, я просто серджуся на батька і тому кричу на тебе, - вона схилила голову на моє плече і заплакала, - твоя дівчина не буде ревнувати, вона знає, що ти зі мною?

-Незнає, але непереживай не буде, - відповідаю я їй, легесенько обнімаючи її за плече.

-А хто вона? - запитує Аліна 

-Стоп! Твій батько ж знає, що я маю дівчину? - раптово здригаюсь я 

-Так, він мені і розповів, - Аліна підвелась.

-То хіба він може хотіти одружувати мене на тобі знаючи, що я маю іншу, - нерозуміючи ситуації я почав пояснювати все Аліні.

-Ні, він коли дізнався, то нічого не сказав, а сьогодні, коли приїхала з університету сказав, що найде мені когось іншого, - розповідає вона

-Що? Ти смієшся? Він, що геть з розуму зійшов? Я його пам'ятаю завсім іншим, - я був шокований.

-Він взагалі сьогодні був дуже дивним, я його ніколи таким не бачила, - сказала Аліна.

-В сенсі? 

-Ну він завжди був різким і непередбачуваним. Швидше він хотів нас одружити через якісь справи в бізнесі, але коли дізнався, що в тебе є дівчина то заспокоївся, а сьогодні придумав таке, - пояснює вона.

Ясно, давай вже завтра зустрінемося або ще нині спишемося, тому що мені треба це все переварити і щось придумати, - прощаюсь я

 - Добре бувай, - сказала в слід Аліна.

* Софія * 
Не дочекавшись мами я повечерявши й пішла спати. Але заснути ніяк не могла. Я повністю поринула в свої думки і сон відійшов на другий план.
Останнім часом почуваюся зовсім самотньою. Хоч в мене вже появилися подруги, знайомі, і навіть тимчасовий “хлопець" якого спочатку ненавиділа, але зараз граю роль його дівчини, проте справа задається навіть не в них. 
Я частіше почала сумувати за мамою. Вона цілими днями тепер на роботі і працює не покладаючи рук, щоб забезпечити нас всім тим, що потрібно. І я це дуже ціную. Але досі не можу прийняти те, що все вже не буде так, як колись. 
В Італії ми з мамою дуже часто проводили час разом. Тоді в неї була можна сказати легша робота до якої вона дуже добре звикла і виконувала її на відмінно. А зараз вона сидить на роботі до пізньої ночі, а коли приходить одразу йде спати. 
Можливо якби в нашій сім'ї був ще чоловік тобто мій батько були б легше, але нажаль доля склалася по іншому і ми лише вдвох. 
Мама про батька майже нічого не розказувала, а я навпаки завжди випитувала в неї що з ним, де зараз живе, чи є в нього нова сім'я і тому подібне. А в відповідь вона просто мовчала. 
Якби була можливість з ним зустрітися я залюбки це зробила а от мама мабуть ні. Ця тема для неї трохи важка і навіть сумна тому я більше не наважуюсь в неї щось розпитати.

Мої думки перериває повідомлення на мій телефон. 
* Ти спиш? Якщо ні то вийде будь ласка нам потрібно поговорити.*
І, як не дивно це був Марк. Що йому знову потрібно від мене ? Щей в такий час. Йому, що теж не спиться. 
Не задумуючись я відповіла йому:
* Ні не сплю. Про, що ти хочеш говорити в такий час? * 
Я вирішила поцікавитися про, що буде наша розмова. Якщо це буде на кшталт “ Як в тебе день пройшов?" чи “Я просто вирішив тебе побачити " тоді я незнаю, що йому зроблю. Приб'ю чимось то точно. 
Майже відразу приходить відповідь.
* Вийдеш тоді дізнаєшся. Це справді важливо * 
Ясно, просто так по переписці він нічого не скаже. Прийдеться все-таки йти до нього.
Не маючи іншого вибору я встаю з теплого  ліжка, швидко одягаю куртку і йду на вулицю де на мене вже чекає Марк і його важлива розмова.....