Розділ 18

Задоволені нашою роботою ми з Марком почали складати речі. Він пообіцяв відвезти мене додому. Я була і не проти. Сумніваюся, що я б доїхала в такій порі додому. Цілу дорогу ми просто мовчали. Кожен поринув у свої думки. Я навіть повірити не можу що зараз відбувається в моєму житті. Я стала дівчиною (хоч і не справжньої) хлопця якого терпіти не могла. Я сподівалася, що в Італії була наша остання зустріч, але в цьому житті не все так просто, як здається. Ніколи не знаєш, що станеться завтра, через тиждень чи місяць. І це правда.
Не помітивши, як ми під'їхали до мого будинку я все ще сиділа і думала про все на світі. Зрозуміла я вже що ми приїхали лише тоді як відчула на собі пильний погляд Марка. Кожний раз коли він так дивиться мені стає незручно. Одразу кидає в жар, пітніють долоні, серце шалено б'ється. Що зі мною відбувається я не знаю. Між нами стоїть мертва тиша. Чути тільки як ми дихаємо. В салоні вже настільки бракувало повітря, що не було чим дихати. Ця тиша мене просто вбивала. Я не знала що робити, як діяти. Я б мала вже бути у своїй кімнаті й лягати спати. Проте ми ще досі сидимо з Марком і вивчаємо одне одного. Виявилася, що ми сиділи так декілька хвилин, а таке відчуття неначе прийшла вічність. Не знаю чому, але я не дуже поспішала виходити. Мені подобалося це все...
Так. Стоп. Що це я таке верзу. Таких дурних думок в мене ще не було за все моє коротке життя. Може мене при ворожили чи ще щось зробили!? Інколи я дивувалася сама з себе. Особливо з мої думок. Але вони крутилися в моїй голові не довго.
Марк перший порушив тишу.
- Ну, що ж до завтра. На Добраніч - він називається ближче і цілує мене в щоку. Я сиджу як вкопана. Навіть слова не можу видавити з себе. Марк відхилився й одразу стало більше місця, щоб видихнути. Він дивився з насмішкою. Уявляю як зараз я виглядаю. По моєму обличчі все ясно.
Опанувавши себе я зробила спокійний вигляд. І нарешті заговорила.
- До завтра. На добраніч - я швидко вилітаю з машини й біжу до будинку. Марк ще постояв декілька секунд і поїхав.
В мене лише одне питання до себе чому в мене завжди така реакція? Навіть на скромний поцілунок в щоку. Коли Максим мене поцілував я прийняла зовсім по іншому, а тут навіть не знаю як це описати.
Підійшовши до будинку, я зрозуміла, що я забула ключі в Марка вдома, але він вже від'їхав, тому я подзвонила в дзвінок, сподіваючись, що мама ще не спить.
Коли відчинилися двері, я зрозуміла, що мама все ж таки спала, а я її розбудила.
- Проходь - ледь розбірливо говорить мама.
- Вибач, я не хотіла тебе будити, просто забула ключі в Марка в будинку, заходячи пояснюю я.
- Нічого, я ще висплюсь - говорить вона і сонно усміхається.
- На добраніч - говорю я піднімаючись нагору.
- На добрааааніч, - позіхає вона.
Зайшовши в ванну, я помила лице і подивилася на себе в дзеркало. Було видно, що мої очі сяють. Напевно я все ж таки закохала... Стоп, що знову я верзу. Я вдарила себе пару разів по обличчі, аби освіжитися і бризнула на себе води.
Після цього я пішла у свою кімнату та швиденько заснула.
На ранок, я проснулася і все, одноденно, як в матриці.
В університеті Максима не було і це найкраще тому що я не хочу його зараз бачити. Проєкт був в Марка, тому я чекала його на вулиці, адже перша пара в нас таки астрономія. Він приїхав пізно, за 5 хв до початку пари.
- Чому ти так довго, проспав? - запитую я, адже налякалася, що його сьогодні вже не буде.
- Ні, просто заїжджав ще в магазин, - говорить він витягуючи з-за спити букет квітів.
- Це мені? - я була і рада і шокована водночас. Не очікувала від нього таких сюрпризів. 
- Ну, а кому ще, це для моєї найкращої дівчини, - прокричав він на все подвір'я.
- Не кричи, що ти робиш? - заспокоюю, я його і озираюся довкола. 
- Софіє, всі мають вірити в те, що ми пара, - шепнув він мені на вухо.
- Ясно, але кричати не треба, - говорю йому теж тихо.
Він вручив мені букет і поцілував в щоку. По моєму тілу пробіглися сироти. Незнаю навіщо він мене поцілував, але мені зараз не до цього. Потрібно проєкт якнайшвидше здати.
- Давай швидше ходи, тому що до початку пари 2 хв - підганяючи, говорю я.
- Зараз, я візьму проєкт і йдемо на пари, - він взяв мене за руку і ми пішли на пари