Розділ 17

Я швиденько зібрала всі речі, які нам були потрібні та пішла до мами у кімнату, щоб сказати їй, що я їду. Коли я підійшла до кімнати, то почула, як моя мама розмовляє з кимось по телефону. Я не хотіла підслуховувати, тому одразу постукала у двері, але дещо все таке почула. Вони говорила про Тома і якогось Кирила. Що це за Кирил, мені було дуже цікаво. Я відпросилася в мами і сказала що за годинку буду, вона мене відпустила і я побігла вниз до машини Марка.
- Ну, що, куди ми їдемо? - запитала я у Марка
- Секрет, - посміхається він
- Май на увазі,  я пообіцяла мамі, що за одну годину буду дома, - сказала я
- Постараюся за годину доставити тебе додому, а то твоя мама, ще не буде любити свого потенційного зятя, - жартома сказав Марк
- На зятя ти ще не тягеш і моїй мамі ним не будеш, - сказала я дивлячись вікно і розуміючи, що була б не проти цього 
- Ну подивимося ще, - Марк почав набирати швидкість і мені стало не по собі.
- Що ти робиш, можеж повільніше їхати? - кричу на нього я 
- Не переживай, все буде добре ми вже під'їжджаємо, - потроху Марк почав забавляти швидкість і зупинився 
- Чій це будинок? - роздивляючись сказала я
- Мій, - пробурмотав він
- А чому ми сюди приїхали? - запитала я
- З моєї кімнати дуже гарно видно Велику Ведмедицю і ще у мене ж телескоп і нам ніхто не буде заважати, - сказав Марк взявши мене за талію
- Ей, що ти робиш? - обурилась я
- У мене по всьому периметру є камери і їх частенько переглядає мій батько, тому нічого страшного, ми ж пара, - він опустив руку з талії і взяв мене за руку та попрямував зі мною у будинок 
- А де твій батько? - підходячи до будинку цікавлюся я
- Він сьогодні поїхав у відрядження, тому я тиждень буду жити тут сам, -сказав він, відкривши, перед мною двері. Ми зайшли у будинок і у мене було враження, що я попала у якийсь замок.
- Ну що ходімо до мене у кімнату? - сказав Марк 
- Пішли, - сказавши, я попрямувала за ним
Ми зайшли до нього у кімнату. Її інтер'єр відрізнявся він інтер'єру коридорів. Все було у темних хлопчачих відтінках, а біля вікна з виходом на балкон стояв великий телескоп.
- Блін, Марк я забула в тебе в машині речі, можеж збігати і принести, - попросила я
- Окей, зараз принесу.
Коли він вийшов з кімнати я підійшла ближче до телескопу і хотіла подивитися на зорі, але нічого не було видно.
- Напевно його потрібно якось ввімкнути, - подумала я
Далі я побачила на стіні біля робочого стола езкізи малюнків. Я підійшла ближче і почала їх розглядати, деякі з них мені справді дуже сильно сподобалися. Роздивляючись езкізи, я навіть не помітила, як Марк зайшов у кімтану. Він став позаду мене і запитав:
- Подобається?
- Так, в тебе гарний смак, - розвирнувшись сказала я. 
Ми стояли впритул і дивилися один одному у вічі. Декілька секунд ми так стояли і тоді Маркова рука поправила мені волосся, забравши його з мого лиця і губ. Він наклонився до мене і вже майже поцілував, як тут в двері зайшла його бабуся. Я одразу відштовхнула його від себе.
Жіночка на вигляд років 65 дивилася на нас пильним і проникливим поглядом. Мені стало трохи соромно. Марк помітив напружену обстановку  і вирішив привітатися зі своєю бабусею.
- Привіти бабуня. Що ти тут робиш? - підійшовши він обійняв та поцілував бабусю. Її очі зразу потеплішали. Мені від цього стало трохи легше. Але розслаблятися ще було рано.
- Привіт, привіт, твій батько попросив мене за тобою проглянути, - відповідає вона 
- Ясно, я не очікував тебе ту побачити, - сказав Марк
- Я це вже зрозуміла, - сказала вона, пильно дивлячись на мене
- Софія знайомся це Лариса Степанівна моя бабуся. А це моя дівчина Софія, - знайомить нас Марк. Я підходжу ближче і простягаю руку Ларисі Степанівні. 
Жінка була приємно вражена такому повороту подій. Тому зразу посміхнулася мені. Мабуть Марк нечасто знайомив своїх родичів з дівчатами. Вона лагідно взяла мою руку у свою.
- Мені дуже приємно з тобою познайомитися, Софія. Знаєш, не кожного дня мене Марк знайомить зі своїми обраницями. Але ти мабуть виняток між ними, - тихо шепнула мені на вухо, її руки були такими теплими та ніжними, що я не хотіла відпускати їх. Вона лагідно усміхнулася і відпустила мою руку й підійшла до Марка.
- А ти Марку бережи цю дівчину. Якщо образиш її, то получиш від мене. Зрозуміло?  -  вже не таким рідним голосом говорить Лариса Степанівна. Мені від її настанови стало приємно. Марк зробив серйозне обличчя.
- Звісно бабусю я все зрозумів. Буду берегти її, як зіницю ока, обіцяю - я одразу в посміхнулася від його слів. Лариса Степанівна побажавши нам хорошого вечора пішла до своєї кімнати.
- Мені дуже сподобалася твоя бабуся вона така мила та добра жінка - не стримуюся я щоб похвалити її. 
- Я це знаю. Ну що готова дивиться на зорі - ми підійшли ближче до телескопа, я взяла ручку та зошит, щоб зобразити сузір'я.
- Так,ось, я бачу Велику Ведмедицю. Поглянь на неї - Марк відійшов від телескопа і дав змогу мене подивитися. Мені дуже кортіло скоріше побачити її. Я дуже люблю зорі, але ніколи за ними так близько не спостерігала. Це було просто чудово та захоплююче.
- Нічо собі, це так красиво - не можу повірити своїм очам. Ще трохи покрутивши телескопом я взяла ручку і почала малювати все, що побачила. В цьому проекті потрібно зобразити різні сузір'я та корто описати їх. Ми з Марком розподілили між собою завдання. Я малюю, а він шукає в інтернеті різні цікаві факти. 
Через годинку ми закінчили. Результат мене просто здивував.