Розділ 16

Зайшовши в будинок я побачила, що мами ще не було. Я почала трохи панікувати й одразу взяла телефон для того, щоб зателефонувати їй, але вона була не в мережі. Тоді мені стало ніяково та я вирішила зателефонувати Максиму і запитати його чи приїхав його батько. Але він не відповідав. Я була в ступорі й дуже переживала за маму, тому вирішила ще раз збігати до Максима. Ставши під двері, я почала дзвонити у дзвінок.
Максим вийшов.
- Що сталося? - здивувався він, - чому ти тут?
- Максим, твого батька немає? - переводячи подих запитую я
- Ні, а що?
- Просто моя мама ще не приїхала і я хвилююся за неї - стараюся йому чітко і ясно пояснити.
- Не хвилюйся вона з моїм батьком, можливо в них романтична вечеря і вони затрималися, - сонно говорить він.
- Ти на щось натякаєш? - запитую я дивлячись на нього вже не дуже хорошим та милим поглядом.
- Вони дорослі люди, самі все вирішать, - позіхає він.
- Я не думала, що ти такий, - давши йому ляпаса я пішла. Мене це дуже обурило. Як він про таке може взагалі думати й говорити особливо мені. Я не кажу, що Том погана людина, але я вже звикла, що ми з мамою лише у двох. Після того, як батько покинув маму вона пообіцяла собі що більше не буде з кимось одружуватися чи зустрічатися. А тут Максим про таке говорить. Мені не дуже приємно таке чути особливо від нього. Але з другої сторони він правий вони дорослі люди й все вирішать між собою. Я просто не хочу, щоб мама знову страждала і пережила те що з нею було колись.
Прийшовши, додому я лягла на ліжко і поринула в сон. Пробудилася я від дзвінка Єви.
- Алло - підіймаю слухавку.
- Чуєш, Софіє, а ти зробила проєкт з астрономії? - запитує Єва.
Точно проєкт, я зовсім забула, мене ще й поклали в пару з Марком. Я звісно, що цьому не дуже сильно рада. Проте, що поробиш.
- Ні, не зробила, а ти? - запитую.
- Майже, просто я дещо хотіла запитати у тебе, але раз ти не зробила, то нема сенсу питати.
- А що ти хотіла запитати?
- Чи ти писала про одне сузір'я, чи про декілька?
- Ну поки про жодне і взагалі не знаю чи буду писати - я спустилася вниз подивитися чи немає мами вдома.
- Ти не забувай, що від нього залежить оцінка за семестр, - промовила Єва на останок.
- Пам'ятаю
- Добре, бувай
- Бувай
Я не розуміла, що мені робити, мами ще немає, а вже 22:37 і ще той проєкт. До кого мені подзвонити? Я не маю номера до Тома і на Максима я була ображена. Тому я вирішила подзвонити до Марка, а що подзвоню під приводом того, щоб запитати про проєкт.
- Привіт, не розбудила? - запитую я.
- Привіт, ні, - відповідає, - ти щось хотіла?
- Ти пам'ятаєш про проєкт? - питаю у нього.
- Який? Той що ми разом маємо робити? - у його тоні було чути цікавість.
- Так, з астрономії.
- І що, ти зробила? Чи пропонуєш разом зробити? - інтригує Марк.
- Так, можна сказати, що пропоную, але в мене є ще одна проблема, - знижую я тон.
- Що сталося, чим можу допомогти? - швидко запитує він.
- Давай ти приїдеш і я все тобі розповім, - пропоную йому, сама не розуміючи, що роблю.
- Окей, за 10 хв буду, - сказав Марк і поклав трубку.
Що я роблю, для чого я покликала його до себе, але з одного боку він тепер мій "хлопець", тому тут нічого такого немає.
Рівно за 10 хв Марк під'їхав до мене.
- Ще раз Привіт, - відкриваю йому двері.
- Привіт, - зайшов у будинок він.
Ми сіли на диван і я запитала його чи хоче він щось.
- Давай каву, - відповідає він - ми ж будемо проєкт писати тому потрібно не спати.
- Добре, тоді собі теж зроблю, - я пішла на кухню.
- А де твоя мама? - вигукує з гостинної Марк.
- Саме за це я хотіла з тобою поговорити, - включивши кавоварку я йому відповідаю.
- Що сталося?
- Моя мама пішла назустріч - у цей момент хтось подзвонив у двері. Я пішла відчиняти. Це була мама.
- Привіт, Сонце, я трішки запізнилася, сподіваюся ти не скучала, - роззувавшись говорить вона.
- Ні, не скучала, але переживала - насупившись відповідаю я.

- Добрий вечір - виходить з кімнати Марк.
- Добрий вечір, ну тепер ясно чому ти не скучала - жартуючи говорить мама.
- Мамо, це не те що ти подумала, - говорю я
- Може ти нас познайомиш? - наполягає мама і дивиться на Марка, який стоїть за моєю спиною.
- Точно, Марк це моя мама, мамо це Марк він мій...
- Хлопець, - перебивши мене простягає руку мамі
- Ого, Софіє, чому ти мені нічого не розказувала? - дивується мама і тисне руку Марка.
- Ми просто той, недавно почали зустрічатися і я незнала, як усе складеться - викручуюся я. 
- Ясно, ну то ви тут розважайтесь, а я йду до себе, на добраніч, - говорить мама і прямує до себе у кімнату.
- Добре на добраніч - як тільки но мама зайшла в кімнату я одразу розвернулася до Марка і дивилася на нього вже злим поглядом.
- Ти що робиш ? Навіщо ти сказав моїй мамі, що ми типу “Пара"? - розлючена стараюся не так голосно кричати на нього, щоб мама не почула.
- А що тут такого, я не розумію? Твоя мама рано чи пізно дізналася б. І здається, що я їй сподобався - підморгує мені й всміхається.
Я ж стою і не знаю, що відповісти. Мамі він справді сподобався. Знаючи її, якби Марк здався їй поганим варіантом для мене, його вже тут би не було, а так то він ще разом зі мною стоїть і дарує свою посмішку, яка мене вже дратує. Першою все-таки заговорила я.
- Ну що йдемо робити проєкт в нас вже не так багато часу - повертаюся до нашого завдання. Часу в нас справді обмаль.
- Ну ходімо, але я пропоную його робити в кращому місці.
Що він знову придумав? Але це звучить доволі цікаво. Спочатку я хотіла відмовитися, але моя цікавість знову взяла вгору.
- Де саме? - з цікавістю запитую.
- Побачиш. Йди візьми всі нам необхідні речі, я чекатиму тебе в машині.