Розділ 14

Сьогодні був доволі тихий та спокійний день в університеті. Для мене чомусь це якось незвично. Одразу коли я перевелася були якісь події кожного дня. Крім сьогоднішнього. В нас було 2 пари після яких я одразу пішла додому. Надворі вже було  прохолодно. Чекаючи на автобус я знов поринула в свою думки. Я хотіла поговорити сьогодні з Марком, але його сьогодні не було. І Аліни чомусь теж. Мені щось підказує, що щось знову сталося. Може я себе накручує забагато. Але, що поробиш я така є і нічого не зміниш. Автобус приїхав цього разу швидко вже через декілька хвилин я була вдома. Мама як завжди була, або на кухні або в своїй кімнаті. Нова робота добре на неї впливає. Бо на початку мені здавалося неначе я приїхала з зовсім іншою людиною. Проте зараз мама працює і робота її дуже подобається. Я за неї дуже рада. 
Натомість пішла у свою кімнату трохи поспати, адже я зовсім не виспалася.
*Мама Софії (Катерина)*
Я сиділа у своїй кімнаті тому що сьогодні у мене був вихідний. Я думала про чоловіка якого ми з Софію побачили в кафе тільки приїхавши і не могла зрозуміти чи це був Кирило чи ні, адже я його не дуже добре розгледіла. 
- Напевно, це все ж таки не він, Кирило скоріше за все десь закордоном живе з своєю новою сім'єю - роздумувала я, лежачи на ліжку. Цілий час я говорила собі:
„Все, Катерино, вставай і йди, щось готувати, досить думати про Кирила" - але він ніяк не виходив мені з голови, я згадувала наше минуле допоки не зателефонував телефон. Це був Том, якого я чомусь досить давно не бачила.
- Так, слухаю, - взяла слухавку я.
- Привіт, Катю, як справи? - запитує Том.
- Все гаразд, а в тебе? Де пропадав? - продовжую я.
- В мене тоже, були справи по роботі їздив у відрядження, - відповідає він.
- Ясно 
- Доречі, Катю не хоч зустрітися, чи ти на роботі? - знову запитую Том.
- Сьогодні у мене вихідний, але навіть незнаю, а де? 
- Де хочеш, можна в тебе , в мене або в кафе - дає мені різні варіанти.
- Давай краще в кафе, тому що я нехочу вдома нічого готувати, а тебе напрягати не хочу, а доречі твоя дружина не буде проти, якщо ми зустрінемося, ти ж з Анею одружений? - сказавши, я встала і пішла до шафи вибирати у чому можна піти у кафе. Незнаю чого, але я тільки зараз згадала про Аню.
- Був одружений на Ані, але виявилося, що ми геть різні і вона поїхала закордон, - розповідає Том.
- І залишила Максима тобі? - його слова мене здивували. Я не очікувала такого повороту подій.
- Так вирішив суд, що йому буде краще зі мною, ну і Аня не була проти, - стисло розповідає. Мені було шкода, що він розійшовся з дружиною, але що поробиш.
- Ясно, тоді на яку зустрінемося? - запитую переводячи розмову на іншу тему.
- Давай на 17:00, я заїду за тобою, - відповідає Том.
- Гаразд, піду скажу Софії,  - говорю я
- Якщо що Максим не піде, він казав, що погано себе почуває сьогодні, навіть до університету не йшов, - стверджує Том.
- Добре, побачимося, Бувай.
- Бувай, - говорить Том і кладе трубку 
Я тим часом прямую до кімнати Софії, адже на годиннику була 15:32. Зайшовши в кімнату я побачила, що вона спала, тому не стала її будити, адже Максима і так не буде, тому напевно їй буде сумно самій, а натомість залишила їй записку: "Доню, ти спала, тому залишаю записку. Я пішла на зустріч з Томом, Максима і так не буде бо він захворів, тому я подумала, що тобі буде сумно біля нас самій і не стала тебе будити. Цілую! Буду не пізно!"
* Софія *
Прокинулася я близько 17:00. Не думала що буду аж так довго спати. Але хоча б виспалася. Сьогодні треба буде лягти раніше. Бо з моїм режимом можна буде попрощатися. Вставши з ліжка я хотіла йти в ванну але дещо привернуло моб увагу. На столі лежала якась записка. Цікаво від кого? Я в'язала її в руки і почала читати. Тепер все ясно це від мами. Вона пішла на зустріч з Томом. Я була принципі і рада що мене не взяли. В мене було більш важливіші справи спати і насолоджуватися своїми снами. В кінці я прочитала що Максим захворів. Мій настрій одразу змінився. Лише вчора ми були на вечірці, а вже сьогодні він захворів. Ну правильно на дворі вже похолодало, а він вчора був в футболці і в джинсах.

Хоча я тоже була лише в платті але мій організм мене не підвів і я себе наромально почуваю. Поставивши записку на стіл я пішла в ванну як і планувала на початку. Пізніше мені захотілося їсти. Я дуже наділявся, що мама перед тим як йти приготувала щось. Нажаль мої надії були марними. На кухні, а тим більше в холодильнику було пусто. А їсти то хочеться.  І я вирішила приготувати щось сама. Так, як інгредієнтів ніяких не було я пішла в магазин. Добре, що неподалік від нас відкрився новий продуктовий магазин. Там якраз було все що мене потрібно. Вдягнувшись я взяла гроші і швидко побігла в магазин. Поки я йшла , думала що ж саме мені приготувати. Класно я йду в магазин по інгредієнти і навіть незнаю що буду готувати. Одразу що прийшло мені в голову це приготувати лазанью. В Італії ми їли її майже не кожного тижня. Якраз найбільше, що мені подобалося в Італії це їхні страви. 
Лазанью я готувала всього лише два рази. І то коли була мама поруч, а тут я одна. Боюся, що в мене або нічого не получится або я спалю кухню. Готувати я не дуже вміла. Хоч мама мене і не раз вчила. Я ніколи не запам'ятовувала ті рецепти і все йшло шкереберть. Проте цього разу я надіюся в мене все получится. 
Діставшись магазину я купила все, що мені було потрібно і того чого не вистачало на кухні. Вдома все розклавши я приступила готувати. 
Рівно через одну годину лазанья була готова. Я дуже переживала, що в мене не вийде. Проте мої переживання були марні лазанья получилася просто шикарною. Я навіть здивувалася, що в мене все вийшло. Не кожен день таке буває. Вже була восьма вечора мами ще не було , вона ж сказала що буде не дуже та пізно. Повечерявши я пішла в вітальню. Не знаю чому, але я згадала про Максима. Йому мабуть зараз теж так само скучно, як і мені. Раптом мені голову прийшла чудернацька ідея.
Моя мама і батько Максима пішли собі на вечерю. А ми, що гірші. Одним словом я вирішила взяти свою лазанью і пригостити нею Максима одночасно відвідавши його. Надіюся він буде радий мені.