Розділ 13

Одразу після того інциденту я побігла до Аліни, щоб усе її розпитати, але вона була все ще засмучена. 
- Аліно, поясни будь ласка, що сталося, тому що я нічого не зрозуміла, - серйозним тоном сказала я.
- Та, що пояснювати, до мене подзвонив тато і сказав, що я маю вийти заміж за Марка, - сумно пояснює вона.
- А чому саме за Марка? 
- Тому що його батько хоче, щоб він одружився, адже думає, що це йому допоможе залишити клуби і стати серйознішим, ти ж напевно не знаєш, що його виховує батько сам? - розповідає Аліна.
- Знаю, а тільки через це вас одружують? Йому ж тільки 18, а тобі 17, ви ж не можете бути серйозними в такому віці.
- Спробуй пояснити це нашим батькам, тим більше наші сім'ї дружать, - з розпачем говорить до мене Аліна.  
-Це якось не правильно і не наромально, - я справді цього не розуміла. Це ж не логічно. Навіщо батьку Марка одружувати його, тим більше в 18 років. Я розумію якби йому було 30-35 і він був би не одружений то це і інша справа, але точно не в 17-18 років. Це було безглуздо.  
Тим більше Аліну втягнули сюди. Мені дуже шкода її, дівчина справді до цього не готова, а її насильно видають заміж. 
- Я знаю.... - хрипло промовляє і ще раз дивиться в мою сторону - Я мабуть поїду додому вже пізно. Побачимось завтра - Аліна встала з-за столу і пішла до машини.  Наостанок помахала мені рукою і постаралася усміхнутися. Я в відповість теж помахала.На годиннику була вже 11. 
Блін.... я вже мала бути вдома. В натовпі я знайшла Єву і Лізу, сказала, що мені вже час додому і швиденько побігла на зупинку.  Йдучи я обмірковувала всю цю ситуацію. Я справді не розуміла нащо їм одружуватися. Батько Марка міг би його просто покарати, або поговорити з ним, щоб він взявся за розум, а не в 18 вже видавати заміж. Ці думки досі не покидали мене. Навкруги майже ніколи не було лише я і мої думки.
Вже було справді пізно і я незнала чи ще ходять автобуси, але вибору в мене не було. Або чекати поки щось приїде, або до когось дзвонити. Простоявши 20 хв я зрозуміла, що вже ніхто не приїде. Я вже хотіла дзвонити Лізі, як до мене під'їхала машина вона мені була дуже знайома. Це виявися Максим. Він вийшов з машини і попрямував до мене.
- Ти що тут робиш одна ? - запитує здивовано і наближається до мене.
- На автобус чекала, але ніхто не приїхав.
- Хочеш можеш зі мною додому поїхати нам і так в одну сторону - пропонує він мені, а й не проти, не залишуся я тут на цілу ніч.
- Гаразд поїхали - одразу й швидко погодилася. Без зайвих питань я попрямувала в сторону де стояла його машина.
Сівши ми поїхали. Половину дороги я і Макс  просто мовчали проте пізніше ми почали говорити на різні теми які стосувалися університету. Добре, що хоч цього разу Максим не згадував Марка. Я спочатку і справді не розуміла чому він так реагував на нього. Але після того, як мені все розповіли, мені стало трохи шкода Максима він ж на таке явно не заслуговує, але в цьому вина більше його колишня. Не дуже люблю таких людей, які ось так зразу можуть покинути свою другу половинку. Як так можна взагалі робити? Я не розумію. Ну хоча б з тим замкнутим колом стосовно Марка і Максима розібралася. Зараз мені вже не до цього. 
Під'їхавши до мого будинку я вийшла з машини і подякувала Максу. 
Зайшовши в дім я скинула кросівки і швидко побігла до своєї кімнати. Було тихо значить мама вже спала. 
Скинувши одяг і змивши макіяж я лягла на ліжко і старалася поринути в сон. Але заснути я так і не змогла. Цілу ніч я думала про пропозицію Марка і не могла зрозуміти, чому саме я маю підіграти, а не хтось інший? Я не хотіла приймати у цьому участі і тим більше зустрічатися з Марком, навіть фальшиво, але мені так було жаль Аліну. Тому я вирішила ще раз поговорити з Марком.
Заснула я десь біля 5 ранку, враховуючи, що ставати мені о 7:00.
Проснулася я через будильник. Відкривши очі я потягнулася.

- От би зараз ще трошки поспати - на даний момент це була моя мрія, але здійснити я її не можу. В кімнату зайшла мама і я одразу зробила вигляд, що вже давно не сплю, щоб вона нічого не запідозрила. Через те ,що я пізно лягла спати я була дуже млява, сонна і щей до цього всьо появилися мішки під очима. Ненавиджу коло вони появляються. Про те що поробиш треба спати в ночі, а не думати про все на світі.
Я піднялася з ліжка і пішла збиратися в університет.