Розділ 11

Ми вийшли на двір і попрямували до групи людей які сиділи у колі, мені було дуже цікаво пограти із своїми одногрупниками, адже я взагалі нічого про них не знаю і це буде хороший спосіб для того, щоб познайомитися покраще.
- Всім привіт, - привіталася я і сіла біля подруг 
- Привіт, - привіталися інші 
Першим крутив бутилочку Олексій, і йому випала Марія, вона звичайно ж вибрала правду, адже немала ніякого бажання виконувати якусь дію  
- Що ж тебе таке запитати, - говорив Олексій і не відводячи погляду дивився на Марію
- Ну давай швидше думай, - говорили люди з кола 
- Маріє, чи є у тебе хлопець? - запитує Олексій
- Є, - говорить вона, відводячи кудись погляд
-Ясно, тепер ти крути, - говорить Олексій чомусь з засмученим обличчям. Напевно, вона йому подобається.
Бутилочка показала на Марка.
- Оооо, Марк, ну ти і попався, давай кажи правда чи дія? - говорить вона дивлячись йому в очі.
- Давай правду, нехочу нічого робити, - відповідає він 
- Чи є серед присутніх в колі дівчина, яка тобі  припала до серця, - вона так іронічно це сказала, ніби все життя працювала в РАГС.
- Хм... Так, є
- Огогого, Невже сам Марк Твел, закоханий у когось, я вражена, - сказала Марія обдивляючись всіх дівчат, які були у колі
- По-перше, не закоханий, а просто дівчина мені симпатизує, - відмовляє Марк
- Гра стає дедалі цікавішою, - вигукнув хтось 
Далі черга крутити бутилочку Марка. Я просто сиділа і молилася, щоб це була не я. Але доля так не думала, і бутилочка показала саме на мене. 
- Софіє, - урочисто запитує мене, - правда чи дія?
- Давай правду, - сказала я
- Окей, в тебе є хлопець? - запитав він, напевно це його дуже хвилювало, адже він думав, що я зустрічаюся з Максимом 
- Ні, немає, - відповіла я, навіть не дивлячись на нього, - тепер моя черга крутити. 
Бутилочка показала на Максима, якого я навіть не побачила
- Максиме, правда чи дія?
- Правда 
Чесно, я навіть не знала, що і запитати, в мене було одне питання до нього, але я сумніваюся, що його можна задавити при всіх, тому я вирішила придумати інше 
- Ну тоді, чи є у тебе дівчина, а якщо нема то чи була колись, - я знала, що це питання дуже смішно звучить, але нічого кращого я не придумала 
- Колись була, - у цей момент він дивився на Марка і у його погляді було видно злість. Мені стало навіть трохи моторошно. Тому на деякий час я вирішила відійти в туалет і взяла із собою Єву.
- Що з тобою, подруго? - запитує вона
- Ти бачила як Максим дивився на Марка коли казав про свою колишню дівчину? - запитую я
- Так, звичайно і що, ти хіба незнаєш? - здивувала Єва
- Незнаю чого? 
- Ну через Марка місяці два тому Максим розійшовся з своєю дівчиною- сказала Єва
- Тіпа Марк відбив в нього дівчинуві ? - запитую я
- Ну не відбив... Коротше слухай, - вона покликала мене сісти на диван і почала розказувати, - колись у Максима була дівчина Настя, в них були ідеальні стосунки, але доки до нас не перевівся Марк. Після того вона стала сама не своя, завжди бігала за ним, обклеювала стіни його фотками, одним словом фанатіла від нього, Максим це терпів, адже дуже любив її, допоки на одні з вечірок Настя не підійшла і не поцілувала Марка. Марк звичайно відштовхнув її, але Максим одразу поліс з ним у бійку, ну як завжди Марк наваляв йому і після цього Максим зненавидів його. Ось так.
- Нічого собі, а де зараз та Настя? - зацікавилася я
- Не змогла терпіти цей позор, і поїхала з батьками в Америку, більше я про неї не чула. Може повернемось до наших?
- Окей, ходи.
Повернувшись назад я сіла на своє місце і продовжила гру. Майже всі постійно вибирали правду. З одної сторони я дізналася багато чого про інших, а з другої сторони було вже навіть і скучно грати.
Бутилочка  знову випала на Марка. Я думала він знову вибере правду, але на цей раз він вибрав дію. Мені вже стало навіть цікаво, що йому забажають. І не тільки мені, тільки но Марк сказав - дія всі одразу закричали.
- Ооооо ну, що Марк готуйся до найкращої дії - вигукнув Матвій, який крутив бутилку.
- Давай швидко загадуй і я вже позбудуся цього - говорить Марк і чекає коли йому скажуть його дію.
- Ну, що ж так як ти не сказав ,яка саме дівчина тобі тут подобається зараз ми тобі зав'язуємо очі і ти вибираєш будь яку дівчину яка тобі попадеться і цілуєш її в губи. 
Оце так дія. Тільки мені не сподобалося те, що всі дівчата мають в цьому приймати участь. А я не мала бажання щоб мене вибрав Марк і поцілував. Після цієї думки я напряглась.  
Матвій зав'язав Марку очі і всі дівчата в тому числі і я встали в одну лінію. Всі хлопці які залишилися стали позаду. 
Не знаю чому, але по мені пробіглися мурашки, коли Марк почав ходити туди-сюди і шукати кого ж йому поцілувати. 
Він декілька разів пройшов крізь мене і я до останнього надіялася що він мене не вибере. Навіть пальці схрестила. 
Він підійшов до одної дівчини яка стояла неподалік від мене. Я вже розслабилася бо думала що він вибрав її, але тут я чую як хтось торкається моїх рук. 
-Стоп. Марк можеш знімати пов'язку - вигукнув з натовпу Матвій.
Марк повільно зняв з себе пов'язку. 
Таке відчуття ніби він спеціально мене вибрав. Знав що саме я тут стою.
Моє серце ледь не вистрибнула з моїх грудей коли його погляд опинився на мені. 
І губи одразу розплелися в широкій усмішці. Ну чому саме я чому він не вибрав ту дівчину або когось іншого. Чому доля зі мною така жорстока. Я зовсім не хотіла з ним цілуватися. Мені і того разу вже вистачило. А повторювати це я не дуже хотіла.
- Софія, як бачиш доля тобі усміхнулася по цілуватися з таким красунчиком - говорить до мене Єва і легенько штовхає в плече. Всі одразу перевели погляд на нас очікуючи коли ми поцілуємося. А я не знала що робити. Тікати чи стояти тут. 
Марк досі стояв навпроти мене навіть не поворухнувшись. Я в свою чергу дуже сильно переживала. 
Коли всі побачили що ми нічого не робимо почали штовхати мене ближче до Марка і кричати: 
- Цілуй, цілуй, цілуй - таке відчуття ніби вони сказилися.
Марк легенько нахилився до мене. Моє серце шалено билося, долоні спітніли, очі розширилася, мене неначе паралізувало.
Я навіть поворухнутися не могла. Тікати тут немає куди скрізь стоять дівчата і хлопці.
Він наблизився ще ближче.
Я так зрозуміла йому вже надоїло чекати і він поцілував мене. Я навіть зробити нічого не встигла. Слава Богу цей поцілунок був дуже коротким. Не такий як в Італії. Після нашого поцілунку усі закричали ще гучніше. А я просто стояла і ще дивилася на Марка. Я уявляю який зараз в мене вираз обличчя. Після цієї дії вже ніхто не захотів грати дальше. Тай добре. Я пішла в більш спокійніше місце, щоб побути на самоті. 
Я пішла в сад за будинком. Там було просто чарівно і найголовніше тихо. Між деревами які там росли я помітила лавочку і вирішила там присісти. Но я сіла, як хтось теж опинився в саду. Я злегка нагнулася щоб мене не помітили. Завдяки деревам мене не було аж так видно, але перестрахуватися потрібно було. Пригледівшись я впізнала Аліну вона з кимось розмовляла по телефону. Коли вона закінчила до неї підійшла інша людина. Я спочатку не могла розгледіти хто це. 
- Хто ж це такий. Це явно якийсь хлопець. О ні... це Марк що він тут робить разом з Аліною?