Розділ 4

У той момент я ледь не зомліла. Через декілька секунд я побігла до університету. Максим побіг за мною, адже він не розумів, що таке і чому у мене така реакція. Я стояла перелякана і теж не розуміла, що відбувається. Як Марк може бути тут, адже ще пару місяців тому я зустрічала його в Італії. Неміг він навчаючись в найкращому університеті Італії, маючи там величезну віллу, приїхати сюди. 
- Чи може...може він мене переслідує? - мені стало ще гірше, тому я присіла на лавку що була зразу при вході в університет і Максим одразу без лишніх питань побіг в буфет купити мені води. Але саме в цей момент Марк помітив мене коло входу . 
Пару секунд він просто стояв з своєю гидкою посмішкою на лиці та рухався в мій бік. Підійшовши до мене ближче Марк наклонився і сказав мені на вухо:
- Ти що так скучила, що переслідуєш мене? - з надсмішкою сказав він 
- Ще б чого, - я підвелася і дивлячись йому в очі кажу - а ти зовсім не змінився, такий ж противний. Напевно крутиш з усіма підряд, так?
- Ооо, то ти досі ревнуєш мене? - він наклонився ще більше 
- Тільки в твоїх мріях - сказала я з впевненістю (хоча в середині була дуже подавлена) та  штовхнула його, пішовши в бік буфету. 
Виявилося ,що це бачили всі в тому числі і Макс. Я не знала, як йому все пояснити.
- Ідеально, я навіть не встигла зайти до університету, але вже показала себе з дуже гарною сторони - я розуміла, що Марк є улюбленець усіх дівчат і напевно найголовніший тут, а я вже встигла посваритися з ним у всіх на очах. Прекрасно, тепер зі мною ніхто не захоче спілкуватися, напевно навіть і Максим, думала я, йдучи йому на зустріч.
- Як? З якої причини? Чому Марк саме тут, в цьому місті, університеті? Чому доля така сувора до мене? - бурмотіла я підніс і одночасно підійшла до Максима. 
Він дивився на мене так ніби я спалила весь Всесвіт. Я не знала чи мені потрібно щось пояснювати йому чи ,якщо він захоче сам запитає, чесно кажучи, я взагалі не хотіла нічого пояснювати, але розуміла, що доведеться.
- Що це було ? - запитує Макс і дивиться на Марка, коло якого вже було багато дівчат і хлопців . Ну правильно багатий хлопець , доволі популярний , з крутою тачкою і як коло нього не можуть крутитися всі підряд ?
- Давай відійдем в більш спокійніше місце - пропоную я , і дивлюся в сторону Марка . Він помітив, як я дивилася на нього і посміхнувся мені своєю гидкою посмішкою . Я одразу відвела погляд і повела Макса в тихий куток .
- Ну ..... Я чекаю відповіді ? Звідки ти знаєш Марка і чому ви з ним так розмовляли ? - повторюється він і пильно дивиться, чекаючи відповіді . Я роблю великий вдих і починаю розповідати :
- З Марком я познайомилася в Італії . Він мені одразу не сподобався , по ньому було й видно, який він . І тоді трапилася одна ситуація я поки що нехочу тобі її розповідати тому ,що мені трохи соромно це комусь розказувати. І з того часу після тієї ситуації яка трапилася я його ще більше з ненавиділа, а він коли бачить мене починає  дражнити цим - стараюся я говорити серйозним тоном ,але в мене це не виходить .
Тому в мене така реакція була , я просто не очікувала його тут побачити,  розумієш ? - після такої невеличкої розповіді мені чомусь стало легше . Макс весь час уважно слухав мене і старався зрозуміти 
- Так я все розумію . Добре, що ти поділилася цим зі мною - говорить Максим і плескає мене по плечу 
- Ну, що ходімо - оглядаюся я ,щоб раптом цього ніхто не чув . Але все було чисто.
- Ходімо , наш кабінет на другому поверсі  говорить Максим і прямує до сходів .
Ми прийшли в кабінет і сіли за парти. Максим сів коло свого друга Ігора, а я сіла коло якоїсь дівчинки, на вигляд вона здалася мені приємною
- Привіт, біля тебе вільно, я можу сісти? - ввічливо запитала в дівчини 
- Привіт, сідай, - спокійним тоном відповіла вона
- Я Софія, тепер буду вчитись з вами, а ти? - я вирішила познайомитись, адже друзі мені зараз не завадять

- Я Ліза, а ти звідки до нас перевелася? - цікавилася вона
- Я з Італії, жила в Мілані від народження, а тепер тут. - коротко пояснюю я 
- О, то ти часом не знайома з Марком? - з такою зацікавленістю подивилася на мене
- Ні, а хто це, - збрехала я
- Цікаво, а про що ви тоді так розмовляли в коридорі, якщо ти його незнаєш - вона все бачила, мені стало так соромно
- Ні про що, - сказала я не дивлячись Лізі вічі
І тут в кабінет зайшов викладач. Одразу за ним забіг Марк і вибачився за запізнення. Я була у більшому відчаї. 
- Чому ще й у моїй групі.? - запитувала я саму себе
Він сів позаду мене та цілу пару відволікав мене, то щось шептав мені, то торкався мого волосся. Було видно що Ліза, якій я сказала, що не знаю його, усе зрозуміла і образилася на мене.
Пара закінчилася. Усі вийшли з кабінету та пішли в їдальню. Ліза потягла мене з собою, я навіть не встигла сказати про це Максиму, щоб він не шукав мене. 
Ми прийшли у їдальню. Я взяла теж саме що Ліза і ми сіли за вільний столик. На щастя Марк сів біля хлопців, але час від часу поглядав на мене.
Мені це не дуже подобалося . Але я робила вигляд, що мені байдуже . 
- З тобою все добре ? - запитує Ліза і дивиться на мене схвильованим поглядом і показує на мою тарілку . Відколи ми прийшли в їдальню я чомусь нічого не могла їсти , мабуть від переживання .  
- Так - збрехала знову . Я уявляла собі свій перший день зовсім по інакшому . 
Всі мої плани зіпсував Марк . Він, щоб не звертати уваги навпаки шукає момент, щоб познущатися з мене . Ненавиджу таких людей в тому числі і його . 
- То чому ти нічого не їж , тобі не подобається? - занепокоєно запитує Ліза, яка на відміну від мене за декілька хвилин все з'їла .
- Ні, мені все подобається , просто я немаю апетиту , мабуть просто нині багато хвилювалася - дивлюся на свій обід і переводжу погляд на свою нову подругу . 
- Я знаю що тобі допоможе в цій ситуації - кладе свої руки на стіл і широко усміхається . - Що ти робиш сьогодні в вечері ? - зненацька запитує . 
- Та нічого такого не мала б робити , а що ? - щось мені підказує, що вона щось задумала . 
- Не хочеш сьогодні піти прогулятися після пар , в нас сьогодні їх тільки дві  . Я тебе познайомлю з ще однією своєю подругою . - я навіть незнаю що казати . Я не проти кудись піти прогулятися і тим більше познайомитися з кимось, але після сьогоднішніх подій чомусь нічого вже не хочу . Але з другої сторони відмовляти теж не красиво . 
- Ну .... Навіть незнаю ! 
- Чому ? Погоджуйся буде весело - наполегливо просить Ліза .
- Ну добре , коли саме ти хочеш зустрітися 
- Круто...давай на 19:00 тобі підійде ?
- Так - добре, що в мене  хоч буде досталь часу, щоб відпочити і привести себе в порядок .
- А зустрінемося ми вже мабуть в парку який недалеко звідси , незнаю може ти вже була в ньому і може знаєш де він ? - якщо я не помиляюся то це мабуть був той парк в якому ми тоді гуляли з мамою . Надіюся це він .
- Ну якщо не буду знати куди йти я до тебе подзвоню . Доречі можеш дати мені свій номер ? 
- Звісно , записуй ........
Ми ще трохи посиділи в їдальні і в  мене навіть прокинувся апетити. Я з'їла свій обід . Їжа тут справді виявилася смачною . Через 10 хвилин ми йшли на 2 пару, яка цього разу повинна бути на першому поверсі . Ми зайшли в кабінет , тут ще нікого не було . Кабінет був доволі великим та красиво оформлений . Мені він більше сподобався ніж попередній . 
- Ойй .. я мабуть залишила в їдальні свою сумочку - вигукує Ліза - можеш почекати мене тут я швиденько збігаю по неї .
- Звісно - після моєї відповіді вона вибігає з кабінету і біжить до їдальні . 
В класі залишилася одна я . Я вже хотіла займати своє місце за партою, як тут раптом відчинилися двері , і зайшов хто? Правильно Марк . Я цьому не дуже зраділа . Він був сам . Коли помітив мене одразу підійшов ближче . 
- Бачу доля любить зводити нас правдааа ?! - тягне він останнє слово неначе жуйку