Розділ 2

Доню , прокидайся , чую скрізь сон мамин голос . 
- Ще п'ять хвилин і встаю - бурмочу сонним голосом 
- Ніяких п'ять хвилин . Вставай давай ,нам сьогодні потрібно зробити багато справ - говорить мені мама і намагається мене розбудити . Але в неї це не дуже добре виходить . Я вчора настільки втомилася, що і справді вночі спала ,як немовля 
- Які ще справи ми лиш вчора приїхали - все ще сонно бурмочу . І дивлюся на маму ледь відкритими очима . 
- Якщо ти забула ми сьогодні повинні поїхати до університету подавати документи ? - чи ти вже передумала вчитися на дизайнера - жартом говорить мама . Вона знала, що мені допоможе пробудитися . І це спрацювало .
- Ойййй .....точно - викрикую і швидко встаю з ліжка 
Після цих слів сонливість сама по собі зникла і вже через  хвилину я бігала по кімнаті та шукала те, що б мала вдягнути до університету . І, як завжди мені було все не те . Мама спостерігаючи за мною декілька хвилин, пішла на кухню готувати сніданок . Через 15 хвилин я спустилася до кухні повністю готова . Зазвичай я довше вдягаюся, але не тоді коли мова йде про мою професію . 
Що сьогодні на сніданок, мамусю? - поцікавилась я
- Вівсянка з фруктами і чай - сказала мама - я знаю що ти не любиш її, але у будинку я більше нічого не знайшла, тому ще потрібно з'їздити в магазин і купити все що потрібно 
Я терпіти не могла вівсянку, але була настільки голодна, що з'їла всю. Коли мама теж поснідала, ми викликали таксі і поїхали в університет. Дорогою я уявляла, яке цікаве і веселе буде в мене студентське життя. , Поки я роздумувала ми вже під'їхали в університет.
Він був дуже великим та красивим зовні , цікаво, який він в середині? Зараз, я це  дізнаюся . Ми з мамою зайшли в будівлю. Я аж відкрила рота від здивування. Наскільки тут було все яскраво та красиво.  Я очікувала побачити простий університет, а побачила те, про що завжди мріяла . Всі стіни були пофарбовані в яскраві кольори на яких було щось зображено , було дуже багато ,поки що невідомих мені кабінетів де мабуть ми будем практикуватися і створювати одяг . Тут все було продумано і акуратно  , кожен з студентів міг зайнятися улюбленою справою. Це все ,я побачила на першому поверсі .Крім кабінетів , крісел і квітів , які ще я помітила більше нічого цікавого нажаль не було . На другому поверсі теж було багато кабінетів , були навіть окремі шафки для кожного студента , на стінах висіло багато плакатів , малюнків ,все було оформлено по дизайнерське і це найбільше мене зацікавило . Одним словом, поки що мені це все подобається , але побачим що буде пізніше. Поки я все розглядала, ми вже підійшли до кабінету ректора . Студентів тут було дуже багато . В майбутньому вони всі  будуть чудовими дизайнерами, і я теж в  тому числі , якщо буду старанно працювати і йти до своєї мети .  
І тут мама стукає в двері. Я страшенно почала нервуватися. 
Приймуть мене чи ні? Що робити? Що казати? - ці думки у мене на повторі
І тут момент ікс, ми заходимо в кабінет. Як пізніше виявилося мої хвилювання були марні .Ректор був приємною людиною, вони спершу поговорили про серйозні моменти з мамою. А тоді він запитав:
- Софіє, ти любиш малювати?
-Так, обожнюю, - схвильованим голосом промовила я 
- Це добре, а чим саме ти хотіла б займатися на який факультет ти хочеш: дизайнери одягу, графічні, взуття, інтер'єру? - в момент коли він це говорив, на його лиці була ласкава посмішка.
- Ну...Ну я...Мені... - я була дуже схвильована 
- Спокійно, непереживай, - заспокоює мене ректор 
- Мені подобається створювати нові дизайни одягу, - заспокоївшись, сказала я
- Гаразд, а чи маєш ти біля себе свої роботи? - запитує мене ректор 
- Так, я прихопила з собою два малюнки, - витягаючи їх, я говорила не дивлячись йому в очі
Коли я показала Генадію Івановичу (так звали ректора) він був вкрай здивований.
- У тебе талант, дитино, я неодмінно приймаю тебе на перший курс,

Почувши ці слова я думками піднялася на сьоме небо від щастя
- А, коли я можу приходити на пари? - запитала я
- Приходь завтра, а поки, готуйся, тепер ти студентка - зауважив ректор
З університету я вийшла дуже весела, адже мене прийняли, я поступила. З цієї нагоди мама запропонувала піти в кафе, яке було неподалік. Підійшовши до кафе, мама поблідніла. Я одразу запитала, що трапилося. Натомість мама сказала давай відсвяткуємо в іншому кафе. 
- Але чо...? - не встигла я сказати, як мама схопила мене за руку і повела подалі. Я нічого не зрозуміла, адже мама не давала ніяких вагомих причин своїй поведінці. Але було ясно одне, напевно там сидів хтось кого вона не хотіла бачити .
- Мамо ,що сталося ? - різко запитую я коли ми вже далеко відійшли від того кафе 
- Нічого ,не сталося мені він просто не сподобався і я не хотіла туди йти - нервово відповідає вона 
- То не можна було одразу це сказати, а не тягнути мене звідти ? - кажу я ,і дивлюся на маму, яка ще досі була бліда . 
- Мабуть ти маєш рацію, але ми вже далеко від нього тому давай просто прогуляємся , тут не далеко є парк , як тобі ідея ? - я бачу що мама мені щось не договорює , але я не хочу тиснути на неї . Можливо їй справді не сподобався заклад , але чому саме така реакція ? 
- Гаразд ходімо - говорю з ледь натягнутою усмішкою . По дорозі до парку ми зайшли в кафе але цього разу мама поводилася спокійно. І чим її попереднє кафе не сподобалося . Я попрямувала до столика коло вікна і почала насолоджуватися своїм латте яке замовила з круасаном . Мама відійшла в туалет . З нею точно щось не так .  В Італії вона було зовсім інакшою . Но ми переїхали її неначе підмінили можливо її щось турбує , але якби вона хотіла вона б мені давно розповіла . З цими думками я їла круасан поки не прийшла мама . 
- Я все.  Може візьмемо з собою латте , хочу прогулятися - раптом пропонує мама. Але я була і не проти Надворі було не дуже холодно ми йшли парком і насолоджувалися тишею . Як раптом нам назустріч вийшов Том. Я одразу його впізнала і мама мабуть теж . Вона як його помітила одразу ж повеселішала . З Томом був ще одним юнак набагато молодший від нього . Мабуть то був цього син про якого він вчора розповідав . Він теж вчиться в тому університеті в який я сьогодні поступила . На вигляд він був високий , доволі красивий хлопець . Надіюся в нас з ними будуть дружні відносини .