Розділ 1

ПРОЛОГ
Італія...Софія з своєю мамою летить "додому". Дім, у якому вона ще ніколи не була. А все через те, що її маму звільнили з посади секретаря компанії  "BlakWhite". Дівчина була весела, тому що нарешті тип на ім'я Марк більше не буде попадатися їй на очі, але Софія не усвідомлює ,які випробування і прийняття рішень на неї чекають. Натомість її мама сидить сумна з похмурим лицем, адже обіцяла собі що більше ніколи не повернеться додому. 

*Софія*
- Скільки часу ми будемо летіли?  
- Ще п'ять годин, доню - сумно відповіла мама 
Цей переїзд погано впливає на неї. Протягом усієї дороги вона ні слова не промовила. Я ніколи не бачила її такою. Коли запитувала що трапилося , то у відповідь була просто тиша . Я вирішила дати мамі спокій,  дати зібратися з думками . За короткий час сталося багато подій і мені ,і мамі зараз важко . Я стараюся про це не думати а от моя мати ..... Ні

5 годин пролетіли швидко . Весь політ я проспала ,навіть не помітила як ми прибули в аеропорт . 
-Ну що, ти готова до нового життя,
але вже в Києві? - зненацька запитує мама.
-Так , готова !!! - радісно вигукую , хоч вже звикла до Італії і навіть сумую за нею . 
Ми сіли в таксі і поїхали туди де раніше жила моя мама. Чомусь я почала трішки хвилюватися аде це було недовго . 
Коли я зайшла у той будинок, я була приємно вражена, адже навіть не скажеж, що у ньому 18 років ніхно не жив.
- Тут так чисто і прибрано, невже тут ніхто не живе? - запитала я в мами
- Тут деякий час жила моя знайома , вона лише тиждень тому з'їхала звідси. І перед від'їздом все прибрала -  говорить мама і прямує у вітальну , щоб перепочити.  А в мене не було часу перепочити я якнайшвидше хотіла оглянути будинок 
. Він був двоповерховий але кімнат було не багато . На першому поверсі була невелика кухня , навпроти неї була велика вітальна .
На другому поверсі була ванна кімната і 3 спальні , моя , мамина і ще одна, мабуть для гостей . В кінці коридора я помітила ще одну кімнату, але вона була зачинена я спробувала її відчинити але це було марно . Можливо в ній нічого не було, або навпаки це була кладовка з непотрібними речима . Сам будинок зовні був дерев'яний , в середині на білих стінах висіли картини , старі  фотографії , дзеркала . Одним словом цей будинок мені дуже сподобався . В ньому мені було комфортно і спокійно . Неначе я колись тут була . Після невеликої екскурсії я пішла допомагати мамі  облаштовуватись ....
*Настав вечір*
Ми з мамою но закінчили розбирати валізи, як хтось постукав в двері.
Ми були здивовані , тому що нікого не чекали.
Це, я Том! - вигукнув невідомий з-за дверей .
Почувши це, моя мама зразу побігла до дверей і відчинила їх.
-Томе, як давно я тебе не бачила - з посмішкою на обличчі сказала мама та обняла незнайомця . А я стояла і незнала що мені робити . Хто цей чоловік ? І звідки його знає моя мама ?
Вони обійнялися, і той все ще незнайомець для мене,  запитав у неї :
- Невже ти повернулася, Катерино?
-Як бачиш, - промовила мама, і показала рукою на мене: - це моя донька Софія.По обличчю незнайомця було помітно що він здивувався .
Том був шокований ...
- У тебе... У тебе є донька? Скільки їй? Де навчається? 
- Зачекай не все так одразу , проходь на кухню і я тобі все розповім - з посмішкою говорить моя мама і запрошую нашого гостя на кухню . А я не маючи іншого вибору йду з ними . Мама ніколи не розповідала мені ,що мала тобто має найкращого друга . 
І чому він так здивувався що в неї донька ? 
В мене виникло багато питань але зараз мені потрібно почекати коли піде Том і тоді я зможу поговорити з мамою і все її розпитати .
Поки я літала у своїх думках , мама вже встигла заварити чай , і вони вже з Томом про щось говорили 
- Ну що давай розповідай , все що з тобою було всі ці роки ? - з зацікавленістю питає Том в мами. 
-Я працювала в Італії, але з роботою не склалося і ось я тут, - коротко розповіла мама. 
Я не очікувала що вона все так коротко розповість , адже в нас в Італії було стільки пригод . Звичайно я б сама залюбки розповіла, але зараз це зайве . Тим більше я добре незнаю цю людину.
-Ні, ні такою короткою розповіддю ти мене не позбудешся, давай завтра зустрінемося і ти розповіси мені усе в деталях? - натякаючи на зустріч сказав Том. 
-Вибачай звичайно, але завтра ніяк, мені потрібно влаштуватися на роботу і знайти університет для дочки, сам розумієш вже пройшов майже один семестр, навіть незнаю чи її прийму у такий час - я теж сумнівалася чи мене приймуть але якщо пошукати в Києві хороший університет дизайну, то можливо мене візьмуть . Том раптом подивився на мене і усміхнувся , 
- Приймуть в університет дизайну, я знаю що вони приймають і на другий семестр, ну звичайно якщо твоя дочка любить малювати? - запропонував Том
-Так так, це саме те що я хотіла, я обожнюю малювати, це моє хобі - викрикнула я. Він неначе прочитав мої думки і запропонував те, що я хотіла . 
- От і добре, там доречі вчиться мій син Макс, впевнений ви подружитеся, а зараз вже пізно, тому маю йти додому
Ми провели гостя і піднялися на верх .
- Мамо !!!
- Що ? - дивиться на мене мама 
- Ти нічого не хочеш мені розповісти , що це за " найкращий друг " про якого я перший раз чую ? - запитую я , схрестивши руки .
- А що тут розповідати , простий друг , ми разом навчалися і знаємо одне одного давно , але коли я поїхала в Італію ми припинили спілкуватися - пояснює мені мама 
- Не розповідала  я тобі тому що не бачила в цьому великої потреби , тим більше ти ніколи мене не питала , але тепер ти його знаєш 
- Ну тепер точно буду знати що в тебе є друг - кажу я 
- Я мабуть вже піду спати сьогодні був трохи важкий день і завтра ще потрібно їхати до університету - і це була правда за сьогодні я так втомилася що вночі буду спати як немовля 
- Добре , я теж мабуть піду 
- Добраніч мамо 
- Добраніч 
Я пішла до своєї кімнати, а мама до своєї . Я ще досі не могла повірити, що вже завтра я знову займуся улюбленою справою. В Італії я поступила того року , але ж хто знав, що ми будем переїжджати  і те, що доведеться залишити навчання . Я до останнього боялася, що мене не приймуть. Але доля мені посміхнулася і Том запропонував університет в який мене можуть взяти.  Я була найщасливіша людина у світі, адже я так любила створювати нові дизайнер одягу!
Але якби я знала, що мене там чекає .....