Глава.6

Двері у ванну кімнату щільно зачинилися і дівчина відчула полегшення, ніби, тепер вона могла бути собою, та ні перед ким не вдавати. Найжахливішим, Еліс, вважала те, що збрехала рідній їй людині, своїй тітці. За це, вона корила себе, але зізнатися дівчина не могла, язик не повертався сказати, що вона була на покинутому цвинтарі і копалась у чиїйсь могилі пізно ввечері. Тішило лише те, що вона була не одна, а разом із людиною, яку хотілося там же й залишити. У думках миттю проскочили спогади і Еліс посміхнулася. Отриманий Деніелом синець сьогодні, залишиться з ним, ще на деякий час, а значить, він буде згадувати її щоразу дивлячись у дзеркало. Це приносило ще більше задоволення. Дівчина повільно, нікуди не поспішаючи, зняла з себе піжаму і кинула її на підлогу, а потім, розпустивши свій кінський хвіст, скуйовдила волосся. В очах читалася втома, яку хотілося якнайшвидше змити. Вона не поспішаючи, з особливою насолодою, опустила одну ногу в трохи гарячу воду, з якої ще виходила пара і плавно піднімалася нагору. По стінах утворилися потіки, наче сльози, що пливли по холодних щоках, неквапливо скочувалися вниз. Занурившись у воду повністю, дівчина відчула всім своїм тілом звільнення від сьогоднішнього цікавого вечора. Це обіцяло бути нудне прибирання на старому, нікому не потрібному, шкільному горищі, а все обернулося в міні-пригоду. Самопочуття поступово покращувалося. Кров наче закипала. Вся втома і справді миттєво кудись випарувалася, але разом з нею й дещо ще... Еліс заплющила втомлені і мляві очі, щоб згадати все, що відбувалося на цвинтарі, аж до найдрібніших деталей, дівчина напружила пам'ять. Вона нишпорила у своїх спогадах, ніби, читала книгу, перевертаючи сторінки одну за одною. Почала вона з неприємної розмови в кабінеті директора, а закінчила тим, як щось чи когось бачила біля могили. Ось тільки, Еліс ніяк не могла згадати. Як би сильно вона не напружувала свою пам'ять, нічого з цього не виходило. Здавалося, ще кілька хвилин тому, вона все виразно пам'ятала, проте тепер це, немов, вирвана з книги сторінка, яка утворила прірву в історії. 

– Може, я так часто думала про це, що забула? 

Еліс здалося це дивним, але вона вирішила послатися на сильну втому, від якої допоможе тільки сон. Навіть, через деякий час після того, як Еліс остаточно розслабилася і вирішила знову спробувати згадати, все було марно. 

– Гаразд, спробую пізніше.  

Еліс посміхнулася з того, що знаходилася в приємному для себе моменті. Здавалося, сам Морфей витає навколо неї і кличе з собою вирушити до його царства і поринути у дивовижні сновидіння. Ця пропозиція була настільки привабливою, якби в день запланованого тесту, батьки б запитали, чи не хоче вона поїхати натомість на атракціони. Відповідь звичайно ж була б позитивною. Еліс не помітила, як опинилася в його сітці і перестала помічати те, що відбувається навколо. Все здавалося ніби в тумані, приглушені звуки, вода, що прийняла дівчину як почесну гостю, нагадувала їй теплі обійми, з яких не хотілося вибиратися. Еліс уявила, як зараз, вона знаходиться на якомусь пляжі. Навколо золотистий пісок, нагрітий від сонячних променів. Навколо нікого, тільки вона одна в компанії високих дерев і довгої дерев'яної пристані. Вона підійшла ближче до води і та зустріла її як давню приятельку, намочивши ноги прохолодною водою. Еліс, раптом, захотілося зістрибнути у воду з пристані і вона розігнавшись зі всієї швидкості, побігла дерев'яними дошками, а потім, затримавши подих, занурилася у воду. Біля неї плавало багато риб, а на дні знаходилися довгі водорості, які при одному необережному русі, наче змія звиваючись, схопить за ноги і потягне вниз на саме дно. Коли вже було час спливати нагору, тіло Еліс ніби оніміло, вона не могла поворухнути ні руками, ні ногами. Очі округлилися від паніки, що нахлинула, і кисень у легенях від цього почав кінчатися швидше. Очі теж перестали слухатись і повіки поволі стали опускатися. Було прикро, що ніхто не допоможе їй, бо Еліс була одна, на цьому пляжі. Вода, неначе лицемірний друг, спочатку привітно посміхаючись, а потім, встромивши ніж у спину, все глибше й глибше затягувала дівчину до себе на глибину, не залишаючи шансу на порятунок. Дівчина вже змирилася зі своєю долею і чекала того моменту, коли легені зроблять останній видих і вона помре на самоті, десь глибоко під водою. Еліс чулося, мов, хтось кличе її на ім'я. Цей бархатистий, привабливий, обволікаючий і здатний зачарувати голос, вона впізнає з тисячі і нізащо не помилиться. Тільки ось, дівчина ніяк не могла зрозуміти, як він тут опинився, але це був гарний привід нагадати йому, як сильно вона ненавидить його. Сказати пару грубих слів, насамкінець. Еліс з великими труднощами розплющила очі та дивилася на Деніела, що опинився поряд з нею. Язик, наче, онімів і остаточно перестав слухатися, так що в хід пішов пильний погляд, спрямований прямо в його блакитні, наче два сапфіри, очі, Еліс намагалася хоч так, сказати хлопцеві багато гидоти, хоч подумки. Дівчина хотіла доторкнутися до світлої та ідеально рівної шкіри без будь-яких вад, схопити хлопця за його чорну футболку та потягти з собою на дно. 

– Еліс, тобі потрібно прокинутися, – промовив Деніел, дивлячись на неї дуже серйозно.  – Еліс, прокинься!

"Що? Про що він?" :промовила про себе Еліс. І раптом, наче її осяяло, перед очима промайнули уривки, дівчина відтворила у пам'яті, що саме зараз вона знаходиться у ванній, а не на пляжі. Побачивши її злякані очі, Деніел зрозумів, що дівчина згадала і негайно схопив Еліс за талію і потяг нагору. Коли повітря знову заповнило легені, дівчина жадібно почала його хапати, руками прибираючи з очей налипле волосся. І ось, Еліс знову опинилася у своєму будинку, у ванній кімнаті, тільки тепер, спати їй вже після такого не хотілося.