Розділ 9

  Вона була немов у хмарах, в грудях не було болю, серце бооліло через те що вчинив її друг. Та вона детиктив, не дарма її завжди манили таємниці, які не могли розгадати, але остаточно вона прийняла рішення стати детиктивом, коли батька серйозно поранили, а винуватця не знайшли.
  "Де я, хто мене кличе, що це за голоси, ніхто більше не постраждав?" такі думки, а вона тихо плаває у хмарах.
—Лікарю, як вона? — спитав Грей з тривогою.
—Стан стабільний, операція пройшла успішно, але вона у комі, якби привезли пізніше ми б її не врятували. А коли вийде з коми, не знаю.. — сказав лікар.
—Дуже вам дякую! — Грей потиснув руку.
 

        РАНІШЕ. 

    Грей стояв біля вікна, як у двері постукали:
—Заходьте, — відповів він. 
—Детективе Грей, — зайшла Джинні до кабінету. — Зоя прислала запис розмови з Беллою. І з лікарні поїхала до дому. 
—Дякую, що попередила. —Грей і далі стояв біля вікна, Джинні вийшла з кабінету. 
   Його називали просто Грей, після знайомства не додаючи "Джексон" і йому було приємно чути таке звернення. Навіть Зоя поступово почала говорити "Грей". Кожен раз ця незвичайна дівчина завойовувала його серце і займала його думки. Відірвавшись від роздумів, він пішов за стіл переглядати папери. 
   Раптом двері відчинилися, і до кабінету влетів Сем. 
—Детективе Грей біда! Якщо не поквапимось це буде катастрофа! Він її вб'є! 
—Ти про що? Хто кого вб'є?— глянув Грей на Сема. 
—Зоя... 
—Що Зоя? 
—Ми знайшли хлопця і він усе розповів. Зоя, вона пішла до нього.— важко дихаючи сказав Сем. 
—Зоя в дома, вона попереджала Джинні, що після лікарні поїде до дому. 
—Хай Джинні їй подзвонить, вона не відповість бо поїхала не до дому, а до нього, щоб зупинити, вона його знає як і він її. Вони друзі! — в голосі лунав розпач. 
—Що? 
—Злочинець, він її друг дитинства, хлопець усе розповів, і Зоя поїхала до нього сама, щоб розібратися! 
—Невже?.. — Грей побілів. —Джинні, негайно подзвони до Зої! — гукнув він, коли вона проходила поруч. 
—Зараз. Що сталося — переляканим голосом спитала вона. 
—Просто набери, треба перевірити дещо. — напружено пояснив Грей. 
—Поза зоною. Телефон відключений. Що сталося? — її голос тремтів. 
—Де? — тільки спитав, як Джинні підтвердила слова Сема дзвінком. 
—Поле, за містом, там лабораторія! 
—Бери, наряд! Джинні, ти з нами і виклич швидку, нехай їде за нами! По машинам швидко! Даю менше хвилини! 
   Кілька машин поліції та швидка на шаленій швидкості гайнули за місто, а жителі перелякано дивилася їм у слід. Приїхали у поле, побачили машину Зої. Всі вийшли з машини. 
—Будьте на поготові! — як тільки Гррей промовив це, звертаючись до всіх пролунав постріл. 
   Не гаючи часу усі кинулись до горба, увірвалися в лабораторію, побачили склянки і все інше пішли в інші двері, увірвавшись туди побачили : Джека з пістолетом, а на землі лежала Зоя. Сем разом з іншими хлопцями пов'язали Джека, а Грей з криком кинувся до Зої разом з Джинні. 
   Підвал огорнув божевільний сміх Джека.