Розділ 7

   Через кілька днів весь відділ сколихнула звістка: злочинець дав про себе знати! 

 —Дівчина на яку напали знаходиться у лікарні. — сказала Джинні. 

 —Попередь сім'ю, що пообіді приїду поставити кілька питань дівчині, — детектив Ленгстон уважно переглядала документи. — який у неї стан? 

 —Все добре, лишилося кілька синців, але виписувати поки що не будуть хочуть ще по спостерігати, як не як удар для неї. 

 —Зрозуміло. Попередь детектива Грея, збираємось у конферен-залі. Зараз! 

 —Так. — Джинні пішла попередити Сема та інших. 

  Менше ніж за двадцять хвилин усі були у залі. 

 —Господи, Грей темніше хмари.— прошепотів Сем до Джинні. 

 —Ти, на Зою глянь, ніколи не бачила її такою похмурою.— кинула Джинні. 

 —Так. І як сталося, що на дівчину напали? Як ви таке допустили? — суворим поглядом вона обвела патрульних. 

 —Детективе Ленгстон, ми проводили дівчат, як звичайно, а коли проводили міс Беллу на зустріч вийшов її брат (підтверджено, тому що перевірили документи) і вони пішли разом до дому. — відповів один з патрульних.
—О котрій годинні це було? — відразу спитала.
—Десь о 21:00.
—Джинні, набери батьків дівчини, треба дізнатися, чи повернулися вони до дому?
—Виконую! — дівчина вийшла з кабінету.
—Сем, — прозвучав голос Грея. —знайдіть юнака і привезіть у відділ.
—Буде зроблено!
—Усі інші, на робочі міста! — сказав Грей.
     Через кілька хвилин повернулась Джинні.
—Вони не повернулися вчора до дому, і це хлопець викликав швидку, щоб відвезти сестру до лікарні.
—Зрозуміла. — задумливо сказала Зоя. — Добре, я тоді у лікарню.
—Будьте обережні!— гокнула навздовгін Джинні.
   
    Через пів години Зоя говорила з Беллою.
—Привіт, я Зоя. Як самопочуття?
—Добрий день, дякую вже набагато краще. Я Белла. — представилась дівчина.
—Приємно. Не проти відповісти на кілька запитань?
—Не проти.
—Розкажи, трішки про брата.
—Мій брат дуже неординарна особистість, в один йому подобається одне, другого дня інше.
—Ви близькі?
—Ні,— хитнула головою Белла. — в дитинстві ми проводили багато часу одне з одним, та все змінилося коли він виріс. Зараз він тиняється по покинутих будинках або поїхати в поле просто так.
—А друзі?
—У нього було багато друзів, спочатку віддалився, а там взагалі перестав спілкуватися. Нещодавно сказав, що знайшов друга і у них спільні інтереси.
—Це які інтереси?
—Ерік, спочатку хотів іти на факультет кінометографу, але без пояснень подався на хімічний факультет і це при тому що він хімію ніколи не любив і не розумів.
—Зрозуміло. Розкажи про вчорашній вечір.
—Ми з дівчатами вирішили прогулятися, поверталися у ввечері, по домам проводили патрульні. Я вже доходила до дому з патрульним, на зустріч вийшов брат, ми попрощалися з патрульним й пішли у двох. Раптом брат мене схопив і приклав серветку зі снодійним, я не змогла вирватися і через кілька секунд відключилася. Прийшла до тями у якомусь підвалі, мене зв'язали... У підвалі не було нічого, лиш побачила золотий хрестик і шаль, відразу зрозуміла до кого потрапила,і що Ерік знає злочинця.
—Продовжуй...
—Почула голоси, один мого брата, а інший чула вперше. Брат питав незнайомця:"Навіщо тобі, моя сестра?", другий голос відповів:"Не хвилюйся, з нею нічого не станеться.". З цієї розмови зрозуміла, що незннйомцю потрібна конкретна дівчина. Двері відкрилися і увійшов Ерік, я прикинулася, що без свідомості, щось мені вколов і вийшов. Я втратила свідомість та як остаточно відключилася, почула, як брат сказав:" Тебе не зрозуміти, але цим ти мені подобаєшся, Джек Форджер!"
   Зоя великими очима дивилася на Беллу.
—Він так сказав "Джек Форджер"?
—Так.
—Дякую, що приділила мені час і все розказала. —Зоя доклала усі зусилля, щоб приховати шок. Одужуй, до побачення.
—До побачення. — попрощалися Белла.
   Зоя вийшла й зачинила двері.