Розділ восьмий

 Ніколас, Аарон, Шон і Дорман посідали на кухні. Вони довго й задумливо дивилися один на одного. 
 Шону ж було на радість повернутися додому, на рідну кухню.
-Розповідай все, що сталося, коли ти пішов з дому.-попросив батько, пильно і без довіри покосившись у бік Дормана, який спокійно пив чай.
-Я нормальний, заспокойтеся вже.-відповів на погляд той досить спокійно.
-Я з Даніелем знайшли сходи посеред лісу.-почав син.-Я мало чого пам'ятаю на цьому моменті, але точно було таке, що ми обидва відключилися.
-Ви вдарилися головою чи що?-запитав Аарон.
 Хлопчик похитав головою.
-Ні, не було ніяких причин для втрати свідомості, ніби ми просто заснули.-відповів він.-А потім ми прокинулися і були в тому ж лісі. Ми так і думали, до одного моменту, поки не зрозуміли, що людей не було там на вулицях.
-Що?-здивувався Ніколас.
-Так, звучить дивно, тату. Але це правда, не було жодної душі. Окрім монстрів.
-Монстрів?-нервово перепитали в один голос брат і батько.
-Так, там був один величезний, червоний і без обличчя. Вони орієнтувалися на слух. Даніель і я бачили лише двох. Другий-синій з довгими руками та котячим оком.  Він нас і повернув назад.
 Ніколас нервово стукав пальцями по столу, намагаючись переварити інформацію.
 Аарон обернувся до брата.
-Ти Ууевнений?-спитав він. Шон впевнено кивнув головою.
-Добре, що далі було?-задає питання тато.
-Ми втекли від червоного монстра. Я прибіг до будинку, хотів подивитися, як Бетті. Але її там не було, тим більше, замість кімнати щось було схоже на кабінет. Тату, ти знав, що там було замість кімнати?
 Ніколас кивнув, дивлячись просто в очі синові.
-Так, там був кабінет твоєї мами. Вона там працювала час від часу, після того як вона зникла, я її переробив на кімнату для Бетті.
-Там була мама. Вона була в якійсь чорній рідині і не могла вибратися. Попросила її залишити і прийти згодом з тобою. Як доказ моїх слів, мама попросила мене залишити поряд трубку телефону.
-Так ось чому ти дзвонив на три нулі.-усвідомив батько.-Я тепер зрозумів все, але не зовсім.
 Ніколас повернувся до Дормана, який уже допив свій чай.
-А що з вами трапилося?
-Майже теж саме. Я був у пошуках зниклої дочки і натикнувся на ті самі сходи. Сам того не зрозумів, як упав і теж прийшов у той світ. Загалом нічого особливого, але тільки не знайшов своєї дочки, не думав, що потрібно шукати було в копії мого будинку. Розумієте, страх і ця невідомість...
 Його кинуло в тремтіння, після він видихнув.
-Загалом зараз би хотів більше розповісти про мої теорії.
 Містер Джо поставив порожню чашку на стіл.
-Я зрозумів, що той світ копія нашого абсолютно. Як я говорив Шону, це галактика і для того, щоб вона зникла- треба відібрати зірки.
-Що за зірки?-не зрозумів Аарон, уважно слухаючи його.
 Чоловік знизав плечима у відповідь.
-Гадки не маю, але думаю це звичайні нам речі. Можливо, які притягують.
-Добре, що ще?-вставив Ніколас.
-Так ось, є ймовірність що ті монстри, про яких ми розповіли, створили той світ. Але світ порожній, тому вони...
-Вони викрадають людей і роблять їх "мешканцями" цього світу.-закінчив Шон.
 Дорман кивнув йому.
-Вірно, людей манить ті сходи і вони самі потрапляють туди.-продовжував також спокійно той.-Пастка.
 Всі дивилися на нього незрозуміло. Дорман знову знизав плечима.
-Не беріть у голову.
-Так, що ми вирішили?-спитав нарешті Аарон.-Ми рятувати маму будемо?
-Так, потрібно тільки обміркувати план дій. Без нього ніяк.-відповів батько.
-Пропоную завтра піти в розвідку.-втрутився Джо.
Ніколас задумався, а потім кивнув. 
-Добре, так і зробимо.-сказав він.-Що для цього треба?
-Потрібна карта нашого міста, щоб відзначити все необхідне.-відповів легко Дорман.
-Звідки ви знаєте, що тільки з нашому міста люди?
 Усі обернулися до Шона.
-Я мав на увазі, звідки ви знаєте що немає інших порталів-сходів в інших точках світу?-уточнив хлопчик.-Нам тоді потрібно більше людей врятувати.
 Дорман переглянувся з Ніколасом.
-Мені шкода це говорити, але навіть якщо так, то нам навіть солі всього світу не вистачить щоб звільнити всіх.- пояснив той.
Шон просто кивнув і продовжив слухати дорослих.
-До речі, що за сіль? До чого вона?-поцікавився старший брат.
-Я помітив, що сіль роз'їдає чорний слиз, який, мабуть, тримає в заручниках людей.-відповідав Дорман.-Тільки-но де ми стільки солі візьмемо?
-Це не проблема.-відповів містер Амстронг.-Дві пачки точно знайдеться на кухні.
-Чудово, тоді завтра плануємо просто подивитися, а потім рятуватимемо і знищувати.-підсумував чоловік.
-Ви не хочете провести інструктаж по тому світу?- запропонував Аарон.-Ви були там і розумієте все, а ми ні.
 Містер Джо підвівся з-за столу.
-Давайте я розповім усе з ранку. Вам отак у голову залізла купа інформації.-сказав той.-Тому відпочивайте. Дякую за чай і до завтра.
 Він обернувся до хлопчика. 
-Пока, малюк.-чоловік скуйовдив йому волосся. Батько Шона ревниво подивився на них, але все одно приховував ці ревнощі.
 Хлопчик сидів і дивився здивовано на містера Джо. Коли людина зовсім чужа йому проявляє ласку як до рідної людини для нього здавалося дивним.
 Дорман, не вибравши ні слова, пішов із дому. 
-Думаю, ви можете відпочивати.-повідомив батько і встав. 
 Шон попрямував до своєї кімнати і ліг у ліжко. Він був радий, що повернувся до свого рідного ліжка.
 Але був ще радий тому, що скоро врятує свою маму і вони будуть повноцінною сім'єю. Вони разом відсвяткують його день народження!
 Поки хлопчик мріяв, дивлячись у стелю, на домашній телефон зателефонували. Шон підвівся і пішов у коридор, узяв слухавку.
-Привіт, чому тебе сьогодні в школі не було? - Запитав Даніель.
Амстронг захвилювався.  Раптом хтось знав, що його поклали сьогодні вранці до лікарні для ненормальних та розповіли всім?
-Я просто захворів після сестри.-Збрехав хлопчик.-От і все.
-Шкода, тоді одужай.-Щиро говорив друг.-Завтра ввечері теж подзвоню, а якщо пощастить провідаю.
-Не треба! - Вигукнув Шон, сам не розуміючи як встиг зреагувати. - Краще не приходь, раптом від мене заразитися примудришся?
-Добре, тоді добраніч.
-Спокійний.
Однокласник повісив слухавку.  Хлопчик хотів уже вирушити в ліжко, але передумав.  Він набрав три нулі. 
Довго чекав відповіді від матері, але нічого не було.  Шон поклав назад люльку і пішов спати.