ДВОРФИ

Із тягарем на спині у вигляді Киці Андрієві так собі йшлося. Хоч вона і не дуже важка та лишня вага на гористій місцевості дала про себе знати тож наш герой ледве плівся хекаючи позаду чугайстрів. Він намагався не відставати, але це йому вдавалось так собі оскільки банально ширина кроку Чугайстра становить мінімум 5 кроків Андрія.

Але вибору як такого він не мав, адже ніхто його не чекав.Хоча якоюсь мірою це навіть можна розцінити як тренування. В таких небезпечних пригодах варто мати гарний фізичний стан і підтримувати форму, адже ніколи не знаєш що тебе чекає попереду.

Але страждав Андрій не дуже довго. Наші герої практично досягли своєї цілі. Місцина просто прекрасна: смарагдові долини, вкриті пишними лісами, що оточили величні скелі, які сягають небес. Кришталево чиста річка, виблискуючи на сонці, в'ється змією між ними, а вдалині видно блискучі вершини, вкриті снігом.

Над лісами виднівся туман ніби білий дим, а повітря ж таке легке та таке приємне дихаєш і надихатись не можеш. Гарне місце обрали собі дворфи для життя та де вони ? Щось нікого не видно …де ж їх поселення?

Велетні попрямували до невеличкої печери. Вона здавалася зовсім непримітною та підійшовши ближче можна почути стукіт що лунав десь із глибин тієї печери, а біля неї стояв чоловічок невисокого зросту, одягнутий в золоті обладунки та довгою сивою бородою. Він уважно вдивлявся в далечінь крізь окуляри із золотою оправою .

Щойно наша компанія підійшла до нього Киця злізла з андрієвої спини й низько вклонившись дворфові мовила

- Доброго дня ! Загін Чугайстрів прибув за замовленням №5243 від 16.04

- Доброго дня! Зараз передам! – дворф почав смикати за мотузку що висіла біля нього і вже десь в глибині печери пролунав звук дзвоника

- То це і є ті дворфи ? – тихенько запитав Андрій у Киці

- Замовлення №5243 від 16.04 проговорив дворф у якусь незрозумілу трубу кілька разів направивши її до печери.Чому вона була незрозумілою ? Один кінець був дуже вузьким, але поступово труба розширялася, тому другий кінець, мабуть, разів у п’ять ширший за перший. Незрозуміло як та голос що лунав із цієї труби звучав набагато гучніше ніж говорив дворф .

- Печера номер три  ! – пролунала кілька разів відповідь десь із глибини печери

- Пройдіть, будь ласка, до печери номер 3. Там знаходиться ваше замовлення. Поверніть ліворуч і прямуйте вперед. Нумерація якраз починається із цієї сторони тож далеко йти не доведеться

- Дякуємо !- герої попрямували шукати печеру номер 3

- Так це і є дворфи . Найвидатніші майстри світу. Більшість свого життя вони проводять в печерах майструючи різне обладнання чи зброю, тому що їм це щиро подобається тому, що живуть вони всередині гір то і ресурсів у них зазвичай вдосталь. Подейкують що саме тому вони й такі добрі майстри, адже в них купа часу та матеріалів, щоб навчитися виготовляти дійсно якісні яким просто немає рівних в цьому світі.

Якщо ти помітив вони дуже багаті .Навіть звичайний дворф-охоронець ходить в золотих обладунках це пояснюється як тим що вони можуть добути купу золота із гір так і тим що на їхні вироби величезний попит. Багато хто готовий останнє віддати за їхні вироби або продатися їм в рабство.Такі вони добрі ,ахаха

Тому з ними й не воює ніхто . Хоча навіть якби хтось захотів підкорити їх собі то навряд би це вийшло хоч у когось.Живуть вони глибоко в печерах куди просто не поміститься велика армія, а дворфи ж своєю чергою з нічого нароблять тисячу пасток які вмить розіб’ють половину сил ворога та і навіть якщо доведеться вступити в бій то їх воїни озброєні легкими, але дуже міцними щитами середніх розмірів і короткими мечами ,які не потребують багато простору для ефективного ведення бою. І от спробуй збити з ніг такого кремезного чоловічка .Якщо ти помітив то всі вони доволі мускулисті тож це така собі затія .

- Тобто якщо їх виманити назовні і вдарити чимось то їх реально ж буде перемогти ? – з цікавістю запитав Андрій

- Аххах ,а ти спробуй це зробити. Окрім того, більшість їхніх обладунків механізовані або зачаровані : ті вогнем стріляють, а ті отруєними голками або іще чимось. Та й на відкритій місцевості у них буде трохи інша тактика. От візьмімо наш бій з орками. Якби на нашому місці була Солоха то вона за секунду спопелила б їх або викликала  велетенський метеорит чим закінчила б бій за одну секунду.

Лісовий, наприклад швидше за все або створив би трясовину у них під ногами, яка просто засмоктала б їх або помахом руки розсіє на них насіння квітів які почали б виростати прямо із тіл орків.І вже за кілька хвилин квіти повністю поглинули б орків перетворивши їх на добриво, а Лісовий ще й принюхувався б і милувався  такою красою. Але що зробили б дворфи ? Та все дуже просто.Вони дістали б зі своїх механізованих возиків гармати та всипали б їм безперервним градом із розпечених ядер що вибухають при зіткненні.

А ще колись дуже давно їхнім виробом спалили цілий флот із загарбників.І здавалося б що то всього то якісь скляночки.Практично ніхто не вірив, але слідуючи інструкціям із берега пропустили промінчик сонця крізь ті склянки й через деякий час вітрила загорілися, потім перенаправили на інший корабель потім ще на інший тож більша частина кораблів так і не досягла берега, а решта була сильно зруйнована тому загарбники думали як їм вижити, а про розграбовування міст якось і призабули, ааа іще іще тоді використовували якусь трубку також зі склянками всередині і якщо подивитися крізь неї то можна було побачити кораблі й здавалося що вони дуже близько, а якщо дивитися без неї, то кораблі були ледь помітні за обрієм. Тож дворфи просто геніальні.Вони випалять усіх сонцем або придумають іще якусь штуку  що і без магії з легкістю спопелить ворогів