Андрій був у шоці від того що відбувалося. Він ще досі не міг усвідомити що сталося і чому він не помер . Його можна зрозуміти , адже раніше він спостерігав хіба за бійками п’яних відвідувачів у таверні Йонтера ,а зараз він не те що побував у серйозному бою ,а ледь не помер
Хоча на цей раз він уже не плакав як колись із псами ,не надіявся на допомогу ,а сміливо бився до останнього . Хоча це був не його бій і якби він не пішов до Лісового чи той відьомський шабаш то і сюди не потрапив би . Ця пригода хоч і цікава та занадто небезпечна для його життя ,а ще ж хто знає що буде з тими дворфами ,а як йому до Самбатасу дістатися ? Навряд киця буде проводити його
Хоча тепер ще й питання на стільки безпечно в Самбатасі .Судячи зі слів Лісового та Соломії не дуже .А жив би собі спокійно та продавав прикраси і горя не знав би. Так ні ж…треба світ змінювати ,бути новатором ,чимось запам’ятатися ,шоу робити .От тобі і маєш. Догрався. Слідом за великими справами одразу ніби молотом по голові вдарила як велика небезпека, так і велика відповідальність .
Тепер він повинен йти до дворфів, тепер він повинен зробити щось унікальне щоб показати Солосі , жителі Самбатасу дивляться на нього з гордістю. Кожен від нього щось очікує ,а чи спитався хтось що хоче Андрій ? А чи потрібно йому це все ?
Поки проблем не було то ніби й потрібно, а коли заглянув смерті ввічі то вже і завагався . Втім як зазначив Стіборик « Навіть найкоротший шлях передбачає труднощі» А в нашого героя амбіції світового масштабу тому немає чого дивуватися труднощам чи надіятись на постійне везіння .
Нові знайомства, нові можливості …так чого ж їх не використовувати і сміливо йти вперед ? чого вагатися ? Живий ? Цілий ? Значить не все так погано .
А що ж там на полі бою? Чугайстри покинули бар’єр і вступили з решками сил орків у ближній бій .Он один з із велетнів схопив своєю масивною рукою одразу двох орків і відкусивши їм голови виплюнув їх по черзі в оду сторону ,а тіла метнув в іншу при чому всім що кидав дуже влучно потрапив у шаманів що підлетіли позаду окрів . Вони вже не могли так масово тиснути магією як раніше ,адже тепер левова частка зусиль йшла на контроль своїх воїнів ,так як майже всі вони дуже сильно прелякалися . Страх зруйнував слабкий контроль і вони просто почали тікати .Тому шамани були вимушені взяти їх під повний контроль .
Чому не відступити, перегрупуватися і спробувати напасти пізніше ? А навіщо це оркам , воїни це розхідний матеріал ,требе буде то ще народять ,а ні т о воскресять цих . А шамани відступлять ,якщо побачать що остаточно програють
Та чугайстрам було якось байдуже ,вони шматували їх кігтями ,розривали на шматка ,топтали ногами . Велес використовував « лютий рев берсерка» прийом під час якого він ревів мов дикий лютий звір ,а його очі червоніли так що навіть світилися в темноті. Цей прийом практично паралізовував противників ,страх пронизував їх з ніг до голови, часто після такого вороги просто падали чи помирали від серцевого нападу ,але якщо противник не із лякливих то всерівно прощався із своїми вухами на довгий час ,а то і на завжди ,адже це дике ревисько оглушувало так що з вух кров йшла,в голові починало паморочитись та дзвеніти що дуже сильно дезорієнтує під час бою .Зазвичай в такі моменти вистрибує Киця і поки противник не оговтався відтинає йому голову.
Нажаль Велес не міг використовувати його на повну силу так як могла і лавина зійти ,все ж таки вони в горах ,але сумарно із тим як решта чугайстрів злагоджено нищили орків контроль шаманів все слабшав і слабшав .Як від того що і самі шамани зазнали чималої шкоди ,воїнів охоплював страх що виводило їх з під контролю так і те що прийом Велеса просто розвівав цей контроль сам по собі .
А як вплинув рев на Андрія ? він же зараз прямо посеред поля бою ..та де там. він уже давно всередині бар’єру . Киця зменшила його діаметр так щоб він захищав лише Андрія таким чином він став значно міцніший при цьому Киця витрачає набагато менше сил для його підтримки
Тож наш герой хапав до рук усе що бачив і жбурляв в орків . Єдине про що він зараз жалів так це про те що взяв мало пляшечок з рідиною що роз’їдає шкіру, або треба було її розлити по менших скляночках ,а скляночок більше або взагалі засунути її в гримуар ,а зараз просто виплеснути нею в цих тварюк ,зробити їм дощ із цієї палючої рідини .Однак що маємо те маємо . А має Андрій каміння під ногами ,от його і використовує
А що там киця ? Киця відвела двох інших шаманів від поля бою щоб розгрупувати противника .Вони для неї легка здобич ,адже хоч і можуть бити дальніми атаками досить сильно та в ближньому бою практично безпорадні ,а взяти під контроль розум Киці така собі затія адже її відьомське нутро просто не дасть цього зробити. Не те щоб подібне було провернути нереально та її духовна сила і рівень володіння магією був на голову вище від орків.
Тож шаманам лишилося надіятися лише на отруєну зброю . Тож вони начаклували хмаринку з якої сипалися отруєї леза . І куди б Киця не відстрибнула чи побігла хмаринка слідувала за нею при цьому шамани ще й стріляли згустками магії тому киця ставши на чотири лапки почала бігти прямо на одного із шаманів стрибаючи то в оду сторону то в іншу таким чином уникаючи лез що летіли із хмаринки і пострілів орків
Орки не очікували такої відчайдушності ,але не стали чекати поки киця добіжить до них тому за допомогою чар підлетіли на висоту метрів на п’ять ,зупинились навпроти сонця і продовжили атакувати Кицю
Орки орками ,а б’ються вони добре та ще й далеко не дурні раз зависли в небі навпроти сонця чим стали практично невидимими для противника ,адже лише дурень буде дивитися прямо на сонце ,та навіть якщо і буде то навряд їх побачить так як сонце просто засліпить кицю ,а їм же натомість все прекрасно видно .Вони навіть почали злобно хіхікати уявляючи яким же смачним буде шашлик із котятини і навіть вогонь розводити не доведеться так як їх потужні заклинання підсмажать її вмить .