ВІДЬОМСЬКИЙ ШАБАШ ПРОДОВЖЕННЯ

Щоб підтримати свого генерала чугайстри піднялися і почали стрибати з ноги на ногу роблячи синхронні вигуки « гу-гу-гу-гу » . В цю мить музичні інструменти що літали в повітрі і грали приємну мелодію на фоні почали затихати і лише одні барабани почали вистукувати в такт чугайстрам

Оце вже дійсно було схоже на якийсь шабаш . Ті завивають ті гукають ,барабани стукають ,а навколо купа нечисті .Добре хоч Андрій не в центрі подій. Чи не добре ? Він же обожнює такі шоу . Наш герой був на стільки захоплений всім що тут відбувається що навіть і не задумався про те де він знаходиться . Насолоджуючись атмосферою він навіть прокручував у своїй голові що б він казав якби також був учасником ,але нажаль рими в голову йому не лізли .

Коли глядачі трохи заспокоїлись киця-генерал вклонилася і попрямувала до свого місця звільнивши сцену

Солоха ж так само телепортувалася в центр вогнища

- Я бачу всім сподобався виступ попередньої учасниці , але генерал то генерал ,а що нам скажуть самі чугайстри ?

- Оооо- загомоніли глядачі

- Зустрічайте! Один з найвидатніших представників свого роду також відомий як лісовий демон з палаючими очима . За його плечима сотні перемог і практично жодної поразки. А також любитель поезії …єдиний і неповторний Велес  Кігтистий. Аплодисменти ! Солоха знову перемістилася на місце для глядачів ,а в цей час глядачі почули важкі кроки. Кожен крок ніби маленький землетрус . До сцени не поспішаючи прямував наступний учасник.

Цей велетень, що сягає зросту п’яти чоловіків, йшов клацаючи пальцями його гострі, як бритва, кігті чухралися один об іншого з такою силою що від них летіли іскри . Все його тіло було покрите темно сірою шерстю, тьмяною, мов нічна тінь, вона нагадує кору старого дуба, а очі, палали жовтим полум'ям, що пронизуює душу наскрізь. У велетня ж ніби своя атмосфера . Він зовсім не поспішав і з давалося йому було байдуже . Він мугакав щось собі під ніс і клацав пальцями . Це додавало йому іще більше шарму .Тож всі завмерши просто спостерігали за тим як він йде як от тишу обірвав голос попереднього учасника. Тої самої киці генерала

- Велесе , не хвилюйся ти так . У тебе все вийде ми віримо в тебе !!

- Доообре – пролунав грубий низький голос велетня .Але чому вона так сказала ? Навряд цей здоровило може про щось хвилюватися . По ньому не скажеш . Та він швидше когось не помітить і ногою розчавить ніж хвилюватися почне .Але чи так це насправді ? Можливо зовнішність таки оманлива ? І якщо прислухатись до мугикання то дійсно він постійно повторював одні й ті ж рядки . мабуть боявся щось забути .Отак воно і буває що на полі бою він пошматує з десяток ворогів і навіть не помітить ,а якогось виступу боїться. В кожного є сильніші та слабші сторони . Хтось кращий в одному ,а хтось в іншому .Але ж головне не зациклюватись . Вірно ? От навіть Велес Кігтистий. Так він нервує, так він переймається що забуде текст але він кинув виклик і неодмінно покорить і цю вершину

- Велесе ! Ве-Лес !Ве-Лес! – почав кричати натов щоб також підтримати велетня. Дійшовши до сцени велетень почав хоч і все таким же грубим та низьким але доволі люб’язним голосом:

- Доброго дня ! Я Велес Кігтистий

Вітаю вас в цей день золотистий

Чудовий ,веселий і просто казковий

Правда прекрасний ? ну просто зразковий

Йоой а що вже не день ? вечір чи ніч ?

Напевне щось я наплутав ? та ні …ясна річ

( в цей момент інтонація змінилася на дуже грубу та моторошну )

Грааааааааааа – я вас всіх порішу

Он тобі і тобі зараз голову відкушу

Кігтями зараз тут всіх пошматую

Непереливки буде і вітродую

В чарах вправний ? Маєш гарний меч?

Я махну рукою - твоя голова з плеч

Можеш боятись, можеш посміхатись

Та Чугайстру краще підкорятись

Груу…ту ту ту,  ту ту ту

Щойно Чугайстер завершив то низько вклонився і вже більш люб’язним голосом подякував за увагу

- Ту ту ту ! уууу Чу-гай-стер чу-гай-стер! Ту ту ту,- кричали глядачі. Всім сподабалась зміна інтонації і прехід від доброго до злого . Найсильніше кричали його побратими. Їм було дуже приємно що Велес так гарно виступив хоча це і був його перший виступ та і не сказати що чугайстри дуже красномовні, але в цей момент в захваті були всі . А задоволений велетень попрямував на своє місце під бурні овації. Щойно натовп трохи затих Солоха почала представляти наступного учасника

- Пані та панове ! Могутній лісовий дух! Покровитель всіх мандрівників та охоронець лісових стежок Стііібооорик,- щойно вона завершила представлення як повіяв легенький вітерець ,а навколо стало чути сотні…та ні навіть тисячі кроків. Здавалося що навкруг сцени бігав цілий натовп та нікого видно не було . Хоча якщо придивитися уважно на землю то було видно сліди що формували доріжки ,а самі доріжки сходилися в одну точку .

А в тій точці прямо з під землі почала вимальовуватися постать молодика . Звичайний собі хлопчина на вигляд мабуть ровесник Андрія. Одягнутий в червону сорочку що була розстебнута і навіть виднілися дірки та темні короткі штани що діставали лише до колін. Його ж темне волосся прикривав солом’яний капелюх