ДОРОГА ДО ЛІСОВОГО

Заснув наш герой легко .Він не думав ні про що адже дуже втомився а от прокинувся уже з купою дурних думок в голові. А може не такими уже і дурними вони були адже історію заснування Самбатасу він добре пам’ятав . І мавка ця якось вороже налаштована була .

Ніби ж навпаки зробив хорошу справу і посприяв розповсюдженню дерев та ще й привив любов жителів до них. Але як це розцінили лісові мешканці ? Можливо так і розцінили ,а можливо як знущання і наругу над бідними деревами. Засунув їх у горщики де тісно корінчикам, обрізав листочки та гілочки ,щоб мали кращий вид, але ж цим завдав болі …серце Андрія калатало дуже сильно ,він не міг навіть спокійно поснідати .Його душа була не на місці ,а як з цим справитись незрозуміло . Можливо відмовитись ? Адже остаточної відповіді не давав…

Але якщо це дійсно запрошення і Лісовий хоче побачити його щоб подякувати, а можливо Андрій навіть зможе налагодити зв’язок між жителями лісу та Самбатасу. Тоді він міг би прославитися іще більше або як мінімум завести корисні знайомства. Сотні думок було в голові Андрія . Ставки були досить високі . Однак можливо він просто накрутив себе ? може бути. Він ще той мрійник та поки не спробуєш не дізнаєшся тож зібравши всю свою волю в кулак Андрій твердо вирішив йти

Звісно ж тривога нікуди не ділася тому взяв із собою ножа ,напхав каміння в кишені так щоб і не дуже помітно було візуально ,але в разі чого чого можна було з легкістю швидко діста і жбурнути щосили в кривдника . Захопив Андрій із собою і сумку і яку поклав місцевої випічки та напоїв ,які придбав на площі ,а також поклав кілька пляшечок із рідиною що з легкістю роз’їдала шкіру . Щось схоже до того що робив ще в дитинстві .Тут звісно немає того обладнання та інгрідієнтів що було в його печері-лабораторії тому суміш вийшла набагато слабшою та все ж сіоє діло вона робила. Зробив він її ще давно на випадок того що якщо хтось нападе на будиночок то можна буде ефективно оборонятися.

Випічка і напої були потрібні в першу чергу для того щоб не виникало питання « а що в сумці?»  ну і з порожніми руками йти в гості теж не дуже ввічливо і правильно . Ну а в разі негативного розвитку подій Андрій зможе дати опір так як сумка під рукою і можна легко дістати потрібну пляшку і кинути її

Зібравши речі наш герой попрямував до статуї засновника Самбатасу . Що буде те і буде . Жереб кинуто, виклик Андрій прийняв. На місці його вже чекала мавка

- Ви все ж таки прийшли ? Чудово.  Прошу слідувати за мною , - промовила мавка все таким же ніби і ввічливим ,а ніби і незадоволеним голосом. Рухалася вона як професійний військовий. Не якісь там шукачі пригод що люблять побазікати ,а тихо , швидко і холоднокровно

- Ви хоч спали чи всю ніч мене чекали ? – намагаючись якось завести розмову пожартував Андрій. Можливо вийде якось розговорити її і вивідати побільше інформації

- Чекала

- Йоой…що ж ви так. Я ж нікуди не подінуся тай запрошував вас на вечерю то в мене і заночували б ,а вранці в дорогу.Що ж ви оце так себе не бережете ?

- Мг…мугикнула мавка не дуже бажаючи говорити . Та вона не виглядала стомленою. Навпаки ж на її фоні Андрій виглядав досить виснаженим. Звісно ж це і не дивно з його темпом життя ,а от мавка була готова в будь який момент стрибнути вище себе,вона виглядала дуже енергійно

- Зрозумів вас! Ну тоді може краще проведете мені екскурсію по дорозі, адже я не місцевий . Прибув сюди з досить далеких країв

- Думаю в цьому немає потреби . Розглядати краєвиди я не забороняю, але раджу не відставати . Моїм завданням є ваш супровід, щодо розмов інструкцій не було – холодно відповіла мавка

- Ну якщо вашим завданням є мій супровід то навіть якщо відстану трішки почекаєте ж. Вірно ? – з єхидною посмішкою запитав Андрій .Він уже зрозумів що вона навряд йому загрожує тож було цікаво подивитися на її реакцію ну і трішечки присадити її зверхність таким чином

- Ви цілком праві! – холодно відповіла мавка не піддавшись на провокацію

Якийсь час наші подорожуючі йшли мовчки як от нарешті вони дійшли до лісу. А ліс був все таким же прекрасним і заворожуючим

При вході простягалися лози, обвиті червоними і фіолетовими трояндоподібними шипами. Вони виглядали, наче вартові, що стояли на сторожі свого власного магічного світу. Чимось схожі на ті що використовує Соломія та ці набагато потужніші, шипи товщі і різнокльорові. Коли Андрій був останній раз у лісі то такої рослини тут не було,а може не звернув уваги. А зараз же це ніби ворота в лі які навіть формували своєрідну арку…прохід до лісу ніби як до зовсім іншого світу

І ось наші герої вже пройшли крізь цю арку ,а за ними густі густі Крящі між якими вузенька доріжка яку освітлювали сонячні промінчики ,що пробивалися між кронами дерев. Між крящами густа червона трава що похитувалась від легенького вітерцю .Якщо довго дивитися на неї то  може здатися що це просто суцільний вогонь . Однак ні .всього лишень трава. Були і більш звичні для Андрія зелені дерева. А пахощі що розносилися по всьому лісі це просто щось з чимось . Так же приємно дихати . Забув уже Андрій як тут приємно просто проводити час.

Ну а може це така стратегія щоб задурманювати чужинцям розум. Андрій же сам щось подібне робив. Тільки він хотів налякати і відігнати чужинців, а тут же все навпаки .Так і манить ліс . Ніби шепче щоб в ньому і лишитися.