АНАСТАСІЯ

     Минуло трохи часу .Тепер наша жебрачка вже не жебрачка в брудному та драному одязі - тепер це дівчина з охайно розчесаним рудим волоссям середньої довжини .Його довелося трохи обрізати так як воно збилося в клубки ближе до кінчиків і розчесати його було вже нереально .І лице тепер стало біле біле ,на ньому виднілися кілька веснянок .
    Старий одяг її вони спалили разом з Андрієм ,як символ того що все погане залишилося разом з цим одягом в минулому ,а тепер в історії її життя настала нова білосніжна сторінка .Щоб це підкреслити іще більше Андрій придбав їй нове білосніжне вбрання .Це була біла сукня що підкреслювала її талію і більш розлого звисала до колін і такий самий білосніжний капелюшок .
     Коли вони вперше вийшли з нею на площу в такому вбранні то ніхто навіть і не впізнав жебрачку .Всі думали що Андрій познайомився із якоюсь панянкою з місцевої знаті .Всі вітались із ними ,посміхались ,підходили познайомитися із дівчиною 
     Отак воно в житті і буває .Трохи змінюєш зовнішній вигляд і тебе сприймають зовсім по іншому . Буквально можеш стати іншою людиною .Андрій був у захваті від цього .Він відчув що зробив щось дуже добре і прямо таки грандіозне .Звісно ж поки він ще не вершить людські долі однак на його думку цим міг би гордитися дідусь і він обов'язково розкаже йому про це щойно побачить його та коли ж це буде ? А отут уже незрозуміло ...незрозуміло чи побачить він його взагалі ,невідомо чи це все навіть реально ,але Андрій не зломався ,він не здався ,працює над собою йде вперед ,мріє і щось робить для досягнення цих мрій та щей допомагає іншим .А більшого і не треба 
     А як же ж колишня жебрачка ? Зараз її геть не впізнати .йде з Андрієм під руку по площі і роздивляється .Більше ніхто її не лупцює ,всі посміхаються ,запрошують до своїх лавок ,роблять їй компліменти ,але як же так ? Вона ж та сама жебрачка ...точно та сама ,нікому не потрібна дівчина яку всі цькували ,але зараз ніхто навіть не підозрює що це вона .
- Знаєш ...мені здається я обрала собі ім'я .Я згадала дещо ,а можливо сама нафантазувала .Коли я була маленька то жила на вулиці ,я билася із собаками за шмат хліба .І пес був голодний і я .Стояли якісь чоловіки ,кидали той хліб і дивилися хто перший вхопить шматок .Та мені було якось байдуже я просто хотіла їсти тому відштовхувала пса ,падала зверху на хліб щоб уже точно ніхто не витягнув його з під мене і жадібно їла. А чоловіки голосно сміялися з цього ,пес же злився ,гарчав і навіть укусив мене .Я не знаю що було б далі .Та звідкись з'явилася жінка .вона відігнала пса і почала лаяти чоловіків .Вона забрала мене ,нагодувала ,чимось помазала місце укусу ,спочатку трохи попекло ,але потім перестало боліти взагалі .Та жінка приходила кожен день і годувала мене ,я мовчки їла і вона йшла .Мені забракло духу почати з нею розмову чи навіть подякувати їй за її доброту .Але здавалося їй це і не треба було .Вона приходила знову і знову ,гладила мене по голові ,годувала і йшла ,але одного разу вона сказала мені " прощавай Анастасія" і після того більше ми не бачилися .Я чекала її кожного дня ,бігала по всьому Самбатасу ,але навіть імені її я не знаю...та що там її я навіть свого імені не знаю ...боляче мені про це говорити та мабуть мене звати саме так - розповідала дівчина зі сльозами на очах ледь не хлюпачи 
- тяжке звісно в тебе минуле ,але от ім'я чудове .Ніби аристократка якась! Анастасія ...звучить .Але що отаке може відбуватися в Самбатасі ...в мене навіть підходящих слів немає ,хіба ж можна так знущатися над бідолашною дитиною ? Завжди було уявлення що в Самбатасі всі вільні і кожен робить що хоче ,але навіть подумати не міг що хтось когось може сильно скривдити чи що тут живуть такі виродки - розгнівано і трохи розгублено мовив Андрій 
- ну от вони і робили те що хотіли .Все як ти і кажеш . Отаке твоє суспільство ,мій любий друже - в своїй саркастичній монері відповіда Анастасія 
- ну але ім'я в тебе прекрасне .кращого і не підібрати.мені дуже подобається ,воно личить твоєму новому образу - сказав Андрій 
Мабуть він сказав би так про будь яке ім'я яке б вона  собі обрала адже розумів що їй треба підтримка ,розуміння і доброта що він впринципі їй і давав .Нове життя ,позитивні емоції ,смачна їжа .що ще потрібно? Звісно ж питання риторичне 
Також набрали їй різного вбрання для роботи та на випадок якщо те що на ній забрудниться .А які ж усі привітні .Роблять заміри .Пропонують пошити під неї вбрання ,пропонують прикраси ,ніхто не плюється в її сторону 
- знаєш ...дя...дякую тобі - невпевнено сказала Анастасія 
- ото тобі й маєш ,оце щоб Анастасія та щей подякувала ,це що ж таке сталося що тобі знадобилися оті пусті слова ? - кепкував Андрій 
- ну ти ж стільки зробив для мене .хоча я дійсно і досі вважаю що це пусті слова 
- ну так тоді підкріпи їх ділом .Можеш почати з прибирання в будиночку , ахахаха - промовив Андрій .Він хотів здаватися серйозним та чомусь сміх не давав йому нормально говорити .Незрозуміло чому так ,але йому було смішно 
- ну і що тут смішного ? Дурень !! 
- тихше тихше ! Ходімо вже додому 
І от йдуть вони , а в натовпі до болі знайома темноволоса дівчина з рисочками по всьому тілу .Невже це Соломія ? Серце Андрія забилося дуже сильно .Так він хотів її побачити .Він почав йти швидше ,а вона подивилася на нього ,розвернулася і пішла в іншу сторону .Не побачила ? Побачила та не впізнала ? Може то була не вона ? Може її почати наздоганяти ? А якщо то дійсно не вона ...тоді якось по дурному виглядатимеш ...Сотні думок промайнули в голові Андрія за секунду .Та чим довше він думав тим далі вона відходила тож він не наважився почати бігати за тою дівчиною 
Але чи правильно він вчинив ? А чого стоять оці роздуми ? Чого стоїть " а що інші скажуть ? А як я виглядатиму в такому випадку ?" Чого це все стоїть якщо ось біля нього яскравий приклад того що суспільство тебе проковтне ,пережує,виплюне і навіть забуде про те що ти такий колись існував .колись вона була жебрачкою ,а зараз всі думають що вона якась аристократка то чи не байдуже що б там подумали про нього якби він навіть помилився ? Зате якби він не помилився то міг би поговорити з Соломією ,зробив би те чого так довго хотів ,але в результаті він просто завагався .Отак ти в моменті відчуваєш що здатен на все і кожна твоя дія має велетенську вагу на твою думку ,а в моменті ти чогось злякався ,завагався і не здатен ні на що.Але як є так є.Тож наші герої просто попрямували до будиночка Сайті