НОВИЙ ДРУГ

Не один день минув. Із плодів що посадив Андрій у Сайті на задньому дворику з’явилися маленькі рослинки . Він старанно доглядав за кожною чітко по інструкціях Соломії. Сусіди практично одразу помітили що щось постійно світиться в дворику .Хтось жалівся що вони занадто яскраві і заважають спати ,а хтось уже купував і садив у себе в дворі дивуючись винахідливості Андрія . Також були й ті хто всіляко кепкував та говорив що це нікому не потрібно .Всі і так обходяться без світла в темну пору .Та Андрій знав своє

Кожного разу дивлячись на Крящики він згадував її, йдучи площею шукав її поглядом та так і не знаходив .Він відчував тепло на душі коли уявляв її,коли згадував голос та те як вони разом весело проводили час.Але Соломії все не було. Ну звісно ж...швидше за все її просто не відпускають. Андрієві було б варто самому піти до неї ,але він не покаже їй крящики що вже ростуть на дворику Сайті і навіть біль деяких інших хатинок ...щей якась тривога і зніяковіння з'являється коли починає думати про що знову буде з нею говорити тому просто вештався з надією що побачить її в натовпі поки крящики іще підростуть . 

Зате він кожного разу все частіше і частіше бачив ту жебрачку з якою зустрівся вперше біля таверни . Вона ходила по площі і просила їжі ,а могла і просто підбігти до лавки з продуктами ,вхопити щось і тікати . Однак дуже часто її наздоганяли і сильно били . Ніхто не любить крадіїв . Хоча вона крала їжу не від хорошого життя та чужі проблеми нікого не цікавили .Всі її цькували .І здавалося їй байдуже ,ніби вона звикла ,однак коли вона ховалася і була впевнена що її ніхто не бачить плакала.

Андрій чув різні плітки раніше, що вона донька вампіра та людини, що батько помер ,а мати відмовилась від неї через насмішки зі сторини суспільства. Хтось розказував що вона їла людей ,а хтось що крала дітей .Чув що залізла в чийсь будинок поїла всі харчі що були в оселі і заснула на столі ,а тоді щей напала на хазяїв за те що її розбудили .Однак Андрій розумів що чуткам вірити не можна повністю . Та і взагалі не був впевнений що можна довіряти навіть собі «а може це все сон ?» це питання постійно лежало тяжким каменем на його плечах .

І от знову .Він йде по площі в роздумах ,як презентувати свій задум ,як же сприймуть це все інші ,а чи сподобається взагалі «а може варто відмовитись від цього задуму і повернутися  в таверну чи лавку з прикрасами? може й повернутись …але як же всі мрії ? як же шлях що пройшов? для чого це все в такому випадку?» -більш позитивними думками відганяв негативні . А навколо гамір . Життя вирує .Хтось кричить ,хтось біжить ,там торгуються ,а він просто йде собі повз .Тілом він тут, але душею далеко

У нього тепер багато знайомих .Багато називали його другом і братом . Однак після того як звільнився і більше не працює привітливих стало менше « що ж це виходить .Жебрачка права і бачить суспільство наскрізь? хааа» - посміхаючись думав наш герой продовжуючи йти площею . Все ж не забули про нього швидко .Ще вітаються і посміхаються , діти підбігають і просять показати фокус . « Але як довго мені ще будуть посміхатися …хааа…у тебе багато друзів доки ти потрібен багатьом ,а щойно з тебе не буде користі то почнуть дубасити ногами ,як ту жебрачу, за шмат хліба. Однак правила одні .Треба лишень розуміти як правильно грати в цьому театрі »  - йшов Андрій у роздумах далі .

Підійшовши до лавки з продуктами він купив трішки фруктів і дві булки та запитав у продавця про жебрачку. Виявилося що ті плітки були саме про неї  .Андрій посміхнувся ,подякував за приємну розмову і побажавши гарних продаж пішов . Занурившись в своїх роздумах.

За рогом він наткнувся на жебрачку .Вона просто лежала посеред дороги і дивилася на хмаринки . Там було не дуже людно тож їй ніхто не заважав. Посміхнувшись Андрій почав розмову

- Ооо..тебе я і шукав

- Чого тобі ? ти хто взагалі ?  - назадоволеним голосом буркнула дівчина

- Схоже манерам ти так і не навчилась ,- мовив Андрій

- Манери манери …така дурниця .  розкажи це тим п’яницям що відлупцювали мене позавчора …хааа – насмішкувато розкритикувала дівчина

- Пригощайся ,- сказав Андрій кинувши булку дівчині в руки

- Гааа? Вона що отруєна…ахахах , - крізь сміх сказала дівчина .Після чого підвелася і почала жадібно їсти

- Звісно ж отруєна ! – так само насмішкувато відповів наш герой

- Хааа,- лиш засміялась продовжуючи їсти

- Ти хочеш їсти смачно, спати в теплі ,носити чистий одяг і мати яку не яку повагу? Щоб тебе ніхто не бив і не насміхатися? , - слова Андрія звучали дуже щиро та виразно що лиш додавало йому впевненості

- Хаа…хахахахах…хахахахаха -, дівчина голосно розсміялася у відповідь

- Що ж . Соже тебе і так все влаштовує .Як знаєш ,  - зверхньо кинув Андрій розвертаючись

- Чекай .А що треба від мене в замін ? –запитала дівчина поклавши руку йому на плече щоб зупинити таким способом

- Будеш допомагати мені і прибирати в будинку , - посміхнувшись відповів Андрій

- Гаа? Що?...- збентежено запитала жебрачка

- Якщо ти згідна на таку угоду тоді ходімо ,а ні то я не примушую . Кожен вирішує сам як йому прожити своє життя . Згодна зі мною ? – спитав Андрій посміхаючись  

- А куди ми підемо ? – все так же збентежено запитала жебрачка . Вперше в її житті хтось до неї добре відноситься , не кричить і не цькує . Тож це дуже сильно здивувало її