Історія Самбатасу

Вже минуло 20 днів . Андрій сказав власникові лавки прикрасами що більше не прийде працювати тому що звільняється . Те ж саме він сказав Йонтеру і хоча вже колишнім Андрієвим роботодавцям це і не дуже подобалось ,адже такого хорошого працівника ще пошукати треба та нічого було вдіяти .

А Андрій же хоч трішки і нервував через досить серйозний крок всеодно був дуже веселий та бадьорий .Тож сповнений ентузіазму він знову взяв мішка тай пішов до лісу. Йому було цікаво як же там Соломія . Він все ж хотів розпитати і про другі рослини .Та і про Крящі додаткова інформація не завадить

Підійшовши до того самого Кряща ,якого різав ,Андрій погладив кору дерева та посміхнувся «Соломійкооо …Соломієє…ти мене чуєш ? Соломієєє», - почав гукати Андрій. Та у відповідь нажаль нічого так і не почув .Андрій гукав що є сили іще довгий час .Так сильно він хотів її побачити та відповіді все не було

• Ееех,немає Соломії Крящику , - жартома сказав Андрій дереву і почав збирати плоди
• Ти чого репетував ?Навіщо стільки уваги привертати ? –одночасно радісно і трішки зніяковіло запитала захекана Соломія .Вона була дуже рада бачити Андрія .Він не збрехав тоді і прийшов ,тому бігла так швидко як могла
• Ооо, Соломія, як же я радий тебе бачити ,- радісно сказав Андрій покинувши мішок і підійшовши до мавки обняв її
• Ти…ти якийсь скажений .Більшість бояться мавок ,а ти обніматися лізеш,- жартуючи сказала Соломія обійнявши друга у відповідь
• Та чого б мені лякатися такої красуні, - посміхаючись сказав Андрій
• Та хто ж мене знає. Затягну в ліс тай з’їм, - знову жартувала Соломія
• Краще допоможи плоди збирати, а то стоїш без діла, - бадьорим голосом сказав Андрій
• Допомагаю допомагаю , весело вигукнула Соломія збираючи плоди
• Соломійко.ти мені скажи ,а ще якісь рослинки світяться можливо чи іще якісь корисні властивості можливо мають ? то ми б і їх розмножили, - зацікавленим голосом запитав Андрій 
• Я ж тобі вже казала ,що кожна рослинка по своєму корисна . Всі ми так чи інакше комусь корисні ,а комусь шкодимо , адже те що комусь на користь іншому і зашкодити може , - відповіла мавка дивлячись Андрієві у вічі
• Цілком згоден з тобою ,а от є якісь духмяні ? щоб аромат був дуже приємним і стійким ? – швидко зметикувавши що треба задавати більш конкретні питання запитав Андрій
• Хммм…духмяні кажеш .Ходімо, - вхопивши Андрія за руку Соломія побігла в глиб лісу
• Агов .повільніше, а то не встигаю за тобою , хахах, -веселим голосом вигукнув Андрій наздоганяючи мавку
• А ти поспіши ,ха ха , - вигукнула у відповідь Соломія
• Ох як наздожену , - так само весело вигукнув Андрій
• Ну ось і прийшли , - зупинившись сказала Соломія захеканим голосом
• І дійсно дуже приємно пахне ,- Глибоко вдихаючи приємний аромат сказав Андрій
• Це глорія .моя сестричка , - сказала Соломія погладжуючи тоненьку лозу із непримітними білими квіточками .

Сама ж лоза була світло-червоного кольору із довжелезними тонкими та дуже колючими шипами . Кожна квіточка мала по 4-5 білих пелюстинок невеличкого розміру .Квіточки розташовувалися між шипами тож дістати квіточку і не поранитися не вийде ,однак запах зачаровував.

• гарна в тебе сестра ,а пахуча яка .ееех отак стояв би і нюхав цілу вічність .Такий він приємний .Так добре стає …так легко, - жартуючи сказав Андрій
• щеб пак . Усі мої братики і сестрички круті. От як почне обпадати цвіт то просто позбираєш його і посадиш в земельку. І щойно поллєш вона практично одразу проросте , - також бадьорим голосом відповіла мавка
• зрозумів .ееех красиво в лісі і сам би тут жив , - сказав Андрій
• А що тобі заважає тут жити ? Роби так як підказує тобі серце ,однак ми мавки зливаємося з рослинами і засинаємо, коли настає холод ,а от тобі як жити …ееех .хоча от я була б дуже рада ,якби ти жив лісі – розповідала Соломія
• Певне кожен має бути на своєму місці.  Хоча хто зна хто зна .Якщо зробити із Самбатасу ліс тай буду не лише я жити в лісі ,аххах, - в жартівливій формі сказав Андрій
• Ееееех, зробимо ліс ,- сумним голосом відповіла Соломія
• Гаа? Я щось не так сказав ? чому так сумно ? – здивовано запитав Андрій
• Там був ліс .все це було великим красивим лісом колись . Однак незрозуміло звідки з’явився чоловік і почав рубати дерева потім з’явилися іще люди .Вони топтали рослинки і вирубували деревця та кущики ,а з них будували будиночки . Звісно ж це не сподобалось нікому .Там жило багато рослинок і тваринок ,сестрички мавки наглядали за ними. Все росло і цвіло в гармонії ,але ж ті мерзотники почали нищити все. Звісно ж це не сподобалося нікому тому татусь прийшов розбиратися із ними ,але ніхто не сприйняв його слова в серйоз .Всі кепкували мовляв йди звідси дурний стареганю і не заважай нам поселення будувати .  Тієї ночі гриміло і тряслося все . Вони мужньо відбивалися та боротися в лісі з Лісовим дурна затія . Це не просто наші землі ,братики і сестрички ліс це наша душа і наші тіла . На нашому боці були тварини ,птахи і рослини . Мавки обвивали лозою тварини кусали і царапали ,а птахи нападали зверху і клювали ,  Лісовий бив нещадно . Адже ніхто не сміє ображати його сім’ю . Але і люди не здавалися .Палили дерева різали гілочки і загострювавши кінчики кидали по нас . Вони вважали що ми прийшли забрати і зруйнувати їхні домівки і навіть не хотіли чути що вони роблять свої будиночки із наших братиків та сестер .Однак яким би сильним не був їх опір під ранок їх залишилося зовсім мало ,а їх ватажок загинув . Татусь помилував їх і дав дозвіл жити тут ,але під наглядом мавок .Так власне й з’явилися мавки що не живуть в лісі . Знаєш…їх зіпсували люди . Вони вже не так турбуються про природу .Тепер їм цікаві людські забави .Та все ж люди виконують свою обіцянку і не кривдять ліс .згодом в тому поселенні почали жити і вампіри з маркаумі .Ходять чутки що вампірам показала це поселення одна з мавок .Начебто вампіри мають нападати на людей щоб пити кров ,а ті будуть відбиватися і в такий спосіб вони просто переб’ють один одного.Однак це лишень чутки і як наспраді з’явилися перші вампіри в Самбатасі мені не відомо , а маркаумі …вони веслі і зазвичай дуже добрі хоча і не охайні ,постійно розводять смітник . Однак вони не кривдять природу тож мені вони навіть подобаються трішки . Вони милі.Та все ж люди мені не подобаються …протеее, ти вийняток ,- закінчивши на веселій ноті свою розповідь Соломія посміхнулась
• Он воно як . Взагалі знаєш .я не зовсім зрозумів ,який сенс був боротися з людьми ,а в результаті дозволити їм тут жити , - сказав Андрій повертаючись до кряща разом із Соломією
• Давно це було наспраді .Я ще малою була тому мало що пам’ятаю сама ,а все що розказала тобі чула від других мавок , похмуро відповіла Соломія
• Зрозумів ! не переживай . зробимо ліс іще більшим й красивішим ніж він є зараз і будемо так само гуляти по ньому милуючись красою рослин, посміхнувшись промовив Андрій
• Ха ха, як же мені подобаються твої слова , - посміхаючись у відповідь відповіла Соломія
• Що ж ! Піду я до Самбатасу вирощувати нові Крящики. Приходь у гості якщо захочеш . На площі запитаєш Андрія і тобі покажуть де я живу .Та і взагалі чекаю тебе на церемонію розсадження Крящиків, - сказав Андрій
• Оооох я не знаю чи відпустять мене ,адже нам не можна покидати свої ділянки .Ми повинні слідкувати за порядком .Та все ж я постараюся . І ти приходь .Тобі я завжди буду дуже рада , -сказавши це Соломія обняла Андрія
• Тоді не прощаємось ,- Андрій обняв дівчину у відповідь після чого закинувши мішок із плодами на плече радо покрокував у сторону Самбатасу