ЖЕБРАЧКА

З останніх сил Андрій все ж дійшов додому де його підлікував Сайті. Цього разу Сайті не жартував і не підколював .Він був шокований від зовнішнього вигляду та розповіді Андрія. Йому просто не вірилося що Андрій зміг не те що дістатись додому живим з такими пораненнями ,а те що навіть зміг домовитися і мавка пішла йому на зустріч.

Андрій же горів ідеєю .Він з нетерпінням чекав коли вже зможе реалізувати свій задум . Він чекав реакції людей .Він уже уявляв як всі пишатимуться ним ,як чутки про нього будуть розповсюджуватися далеко за межі Самбатасу. Йому зовсім не сиділося на місці . енергія наповнювала його як ніколи ,а працював він із ще більшим ентузіазмом ,адже уже уявляв як покине це все і як здійснить світовий прорив, а потім заробить багато грошей і побудує велетенську лабораторію в якій обов’язково іще щось винайде ,а освітлення і Крящі це лишень один із багатьох кроків до такого бажаного успіху

Він плавав у цих мріях і не чув практично нічого . Коли вдень продавав прикраси . Він говорив з покупцями вже автоматично ,а сам же уявляв де буде садити деревця ,як виведе маленькі і буде продавати їх у горщиках щоб було освітлення і в будиночках . Працюючи вечером в таверні він також був у роздумах про Крящі . От якби зрозуміти що саме надає дереву таких властивостей. Вивести цей пігмент ,а потім зхрестити його з лозою. Вийшла б прекрасна декорація для таверни ,а можливо б й інші покупці зацікавляться . Тож Андрій прийшов до висновку що потрібний асортимент

Закінчивши свою роботу в роздумах про це Андрій зібрався йти додому та вийшовши із таверни він побачив рудоволосу дівчину що сиділа під таверною на холодній землі. Вона була одягнута в одяг що більше був схожий на порвані ганчірки  .Весь брудний та в дірках ,довге волосся позаплутувалось між собою і не охайно стирчало в різні боки ,а так засмальцьоване…ніби аж чорне ,а обличча таке брудне ніби в сажі, руки також брудні і поцарапані .

Вона сиділа і хукала на руки намагаючись зігрітися в надії на те що хтось її пожаліє і дасть їсти або її пустять хоча б зігрітися .Однак  відвідувачі таверни знущалися і всіляко цькували її не пускаючи . По слідам від сліз на її брудному обличчі можна було зробити висновок що вона плакала. Їй було дуже неприємно та вона просто сиділа і терпіла цькування.

Андрій чув чи то про неї чи то про якусь другу подібну дівчину раніше та ніколи її не бачив . Хоча працює він у досить людних місцях

- Чуму ти сидиш тут заплакана ? Що сталося ?  - запитав Андрій дивлячись на дівчину

- Яка тобі різниця .йди собі куди йшов .чи ти також будеш з мене насміхатися ? ну то давай .вперед, - хлюпаючи та обнявши коліна промовила дівчина сумним голосом

- Якби я хотів насміхатися то давно б уже почав , - посміхаючись відповів трохи стомленим після тяжкого робочого дня голосом Андрій

- Ну то чого ти тоді хочеш ? – крізь сльози із нотками злості пролунав голос дівчини

- Дізнатися що сталося ,що власне і пролунало в першому моєму питанні ,- спокійно і виважено сказав Андрій немов відрізав .В кожному його слові відчувалася вага чого навіть сам не очікував .Та йому дуже подобалася така його поведінка

- Нічого не сталося я прийшла сюди в надії поїсти , - змінивши свій тон і заспокоївшись відповіла дівчина

- Он воно що. Тримай, - діставши із сумки булку Андрій віддав її дівчині . Він завжди брав із таверни їжу додому .Йонтер був не проти ,адже готували часто із запасом , який не завжди використовували .Тож ті харчі що мали скоро зіпсуватися Андрієві можна було брати

Дівчина вхопила булку, вона почала жадібно їсти її . Максимально не охайно і зі сторони навіть трохи брибко . Її зовсім не турбували її брудні руки . під нігтями було багато бруду. Хліб кришився і крихти падали на засмальцьований одяг та землю . Дівчина не підбирала їх .Вона просто насолоджувалася трішки черствою булко. Аж занадто вже солодкою вона була для неї

Дочекавшись поки вона доїсть Андрій запитав:

- А що власне з твоїм одягом ? де твій дім ?

- А що з ним ? одяг як одяг …яка тобі взагалі до того справа ?- пихато відповіла дівчина

- Тобі б манерам навчитись .Тоді можливо більше тобі перепадало , -стримано відповів Андрій хоча його дуже здивувала така поведінка та нечувана наглість

- Що ? манерам ? хааа… манери-шманери що то взагалі ? – намагаючись глузувати відповіла дівчина та все ж приховати сум їй не вдавалося

- Під словом «манери» я маю на увазі ввічливість .Тобі дав хтось щось то подякуй ,коли просиш то говори «будь ласка» ,- з посмішкою сказав Андрій зробивши вигляд що не зрозумів її кепкування

- Гаа? Я тобі так скажу ,це лицемірство, любий друже .хаа, -глузливо відповіла дівчина

- Ти цілком права .Ці слова нічого не означають і часто ти не бажаєш людині «доброго» дня чи вечора . Тобі абсолютно всеодно ,в першу чергу подумай про свою вигоду. Тобі нічого не стоїть лишній раз посміхнутися чи подякувати ,а твоєму співрозмовникові буде приємно . Він відчуватиме що його поважають і швидше за все він так чи інакше допоможе тобі і наступного разу. Що ж мені пора йти . Подумай над моїми словами , -посміхнувшись Андрій махнув рукою і пішов додому знову занурившись в роздуми про Крящі та освітлення

- Дякую ,- вигукнула дівчина йому вслід і почала голосно сміятися