МАВКА

МАВКА

Сайті сказав що ці дерева мають назву Крящь . Ростуть переважно у лісах Ганжі  , але зустрічаються й в інших . Вони виділяють дуже приємний запах ,але їхні плоди гіркі і зовсім не смачні .Як сказав Сайті якщо відкусиш одного то тебе аж «зкрящить» тому і така назва.

Також Сайті застеріг Андрія що якщо зустріне красиву дівчину, яка запропонує прогулятися лісом то щоб був дуже обережним, адже швидше за все це мавка ,що завороже його своєю красою , заведе глибоко у ліс і з’їсть його. Також щоб не кривдив рослин і тварин , бо мавкам це дуже не сподобається .Є звісно ж і більш товариські, які мають будиночки в Самбатасі .Вони не тягнуть нікого в ліс і не їдять  , однак теж дуже не люблять коли кривдять природу.

Взявши невеличкого ножика та мішечок Андрій вирушив у ліс. Все ж як не крути ,а природа зачоровує . Так гарно в лісі . Ні похмурих будиночків , ні шуму ні крикиків . Ця атмосфера навівала Андрієві спогади про його ліс . Крокуючи він відчував легкість і піднесення .Щоразу глибоко вдихаючи приємні аромати . Звісно ж порівняно із тою природою до якої звик Андрій цей ліс міг здатися моторошним . І дерева чудернацькі, хоча вони там різні : є і зелені, більш звичні для Андрія і червона лоза із темно фіолетовими ягодами,а он трішки далі помаранчева трава , вода незрозумілого кольору .Якщо то взагалі вода .Адже в селищі вона прозора . Та все ж цей ліс здавався чимось таким своїм ,таким рідним. Чи то це через андрієву ідею що напряму пов’язана з лісом чи то від ностальгії ,а можливо це дія тих самих ароматних запахів на його організм . Але в той момент він не думав ні про що окрім своєї ідеї .Його очі горіли майже так само як тоді коли він думав що за крок до філософського каменя.

Зараз же він лише посміхався згадуючи себе в минулому. Філософський камінь у кожного свій і кожен шукає його по своєму обираючи свій шлях . Андрієвий же шляє знайти себе. Поєднати свою улюблену справу ,всі свої знання та вміння щоб добитися визнання світового масштабу, а ці дерева…це перший крок у його нове життя . Ідучи в цих роздумах він так запишався собою що не бачив уже нічого що відбувається навколо .Подумки йому вже всі аплодують , його всі хвалять, кожен мріє про те щоб просто поговорити з ним . « Щоб ноги собі у темряві не поломати біжи Кряща в Андрія купувати» « може кислий він й гіркий та світильник щей який» уже придумуючи рекламні слогани шукав Кряща по лісі наш герой

Ось нарешті він знайшов той Крящ. Його важко було не знайти ,адже сяйво від нього було видно ще здалеку .Ось уже він розглядає його ближче. Притулився рукою до стовбура . На ощуп звичайна деревина .Нічого особливого .  Але стовбур не був такий цікавий Андрієві. Він почав набирати у мішечок землі з-під дерева, зірвав кілька плодів, відломив кілька молодих гілочок і ось уже хотів нагнутися щоб відрізати щей корінчика .Адже яким саме способом деревце розмножається незрозуміло тому треба пробувати різні методи .

Не встигнув він і трішки зігнутися ,як його обплела колюча лоза зв’язавши йому руки та ноги і трішки піднявши над землею шипами вп’ялася в горло. Лоза була мов жива .Вона оповивала його тіло мов та змія . Шипи проколювали одяг та боляче кололи і царапали тіло Андрія. Сказати що Андрієву було неприємно це нічого не сказати . Все тіло нило від болі ,ось уже одяг промок від крові що текла просто звідусіль .В очах почало темніти ,а тіло розслаблятися .Ножик що тримав у руці просто випав .Тіло тряслося ,а Андрій здавалося от от втратить свідомість навіть не зрозумівши від чого він загинув. Просто стече кров’ю в цьому лісі ,а потім піде на корм тваринам .От тобі і мрії. От тобі і запал . На стільки ж швидко летить наше життя якщо вмить може змінитися все . І всі емоції, події такі тимчасові . А що таке час ?  Його немає…

• Аааа…хто небудь .допоможіть ,- намагався кричати Андрій
• Кричиш ? допомогу кличеш ? А що трапилось ?Хіба тобі не подобається ?  Ти навіщо ображаєш братика Кряща ? – пролунав розлючений дівочий голос
• Я…я не ображаю … відпусти. я тобі поясню все …- з останніх сил намагався виправдатися Андрій
• Ти думаєш я сліпа чи дурна ? – перебив його все той же дівочий голос . Доказавши це лоза стиснула Андрія іще сильніше
• Ти..тии напевне мавка . вірно? Мене звати Андрій і я б хотів би розмножати Крящики .Хотів би щоб вони заполонили весь Самбатас , - намагаючись взяти ситуацію в свої руки говорив Андрій
• Та ти брешеш. Скажи мені це дивлячись в очі , - знову перебивши трохи збентежено відповіла мавка повернувши Андрія лицем до себе за допомогою лози .

Це була красива дівчина із зеленими очима та темним волоссям . На її білому обличчі та руках було багато тоненьких чорних рисочок ,а сама ж вона була одягнута в красиву темно-зелену сукню що спускалася нижче колін.

•  Ти дуже красива , а я ні каплі тобі не брешу . Я хочу щоб Крящиків стало більше .Щоб вони росли і радували людей своєю красою ,а в темну пору доби щоб освітлювали вулички . Щоб ніхто не блукав більше в темноті , -намагаючись посміхатися крізь біль сказав Андрій
• Щоо…але навіщо ти ломав гілочки ? навіщо хотів різати ? Йому ж боляче ,- вже не так розлючено і трохи зніяковіло відповіла мавка. До цього їй ніхто раніше не робив компліментів і їй подобалася Андрієва ідея тому вона трішки зашарілася і послабила лозу злегка посміхнувшись
• Яка ж ти красива коли хоч трішки посміхаєшся . Уже уявляю твою посмішку на фоні сотень Крящиків що освітлюють Самбатас .Боюсь від такої комбінації всі посліпнуть. Як тебе звати ? - швидко зметикувавши як можна добитися свого та посміхаючись говорив Андрій
• Со..Соломія ,- зашарівшись і трішки почервонівши крізь посмішку не впевнено відповіла мавка. Їй було дуже приємно від  андрієвих слів. Сотні нових братиків Крящиків . А його компліменти .Для неї це все звучало так солодко ніби мед
• І ім’я в тебе дуже гарне. Як приємно звучить . Ну прямо музика для вух . Розкажи мені будь ласка детальніше як можна розмножувати Крящики . Бо я знаю що деякі деревця можна розмножувати пагінцями ,ааа..а більше і не знаю,- крізь нестерпну біль дуже мило намагався посміхатися Андрій говорячи з мавкою
• То он воно що . Крящики виростають із насіннячка ,яке знаходиться в плодах .Тобі варто прийти трішки пізніше.Думаю днів через 20 .Тоді  дозріють плоди . А потім зібравши їх посадити в земельку і гарненько поливати . Братик Крящик обожнює водичку . Тоді насіннячко проросте і будуть нові Крящики, - дуже зацікавлено розповідала мавка ослабивши лозу та поставивши Андрія на землю
• Зрозумів тебе Соломійко ,дуже дякую тобі за поради . Пройдешся зі мною до виходу з лісу ? хочу іще з тобою поговорити про Крящики або можливо тут є іще якісь рослинки , які б одночасно змогли і користь принести і око помилувати .Ми б їх теж розножали , - з посмішкою запропонував Андрій демонстративно висипавши землю назад і поклав плоди і зірвані гілочки під дерево
• Ходімо .Тільки спочатку попроси пробачення у братика, - сказала Соломія
• Пробач мене Крящику .Я не хотів робити тобі боляче ,але я тобі обіцяю . Вже зовсім скоро ти будеш дивитися на своїх братів що будуть рости ооон там , - поклавши руку на стовбур і ніби легонько гладивши дерево говорив Андрій. Він не зовсім розумів чому йому треба просити вибачення у дерева, адже це звичайне дерево і не більше .Але Соломія називала його братиком і ледь не прикінчила за зломану гілочку .Тому вибір був не великий .Звісно ж до цього він навіть не задумувався про природу чи розможення дерев заради природи. Його мета була більш простою та приземленою .Але Андрія дуже сильно тішила та думка що він нарешті зміг знайти вихід із здавалося б безвихідної ситуації. Причому йому навіть не довелося нічого придумувати . Він дійсно планував розмножувати їх і про красу Соломії теж не злукавив .Вона дійсно була дуже красивою . В цей момент наш герой відчув себе трішечки Владиславом і йому це дуже сильно подобалося.
• Пробач його братику, - промовила Соломія після чого підійшла і обняла дерево .Постоявши так трішки вона підняла гілочки і прикладаючи кожну до місця від якого її відірвали починала шептати щось нерозбірливе. Гілочки світились і зростались
• Оу…ва .Справжнє чудо .Як новий , - з подивом промовив Андрій
• Кожне деревце кожна лозинка чи травичка це мої братик чи сестричка. Вони живуть і нікого не чіпають .І роблять усім лиш добро . Вони дуже красиві і виділяють прекрасні аромати якими так і хочеться дихати , вони дають плоди якими можна поживитися і завжди захистять від зливи .Тому не варто знищувати їх .Їх треба любити і ставитися до них так само як вони до тебе .Допомагати їм …ти хороша людина і наміри в тебе хороші ,але методи твої лякають . От тобі ж неприємно було коли тебе душила і різала лоза ? І деревцям неприємно. Це добре що на тебе Лісовий не натрапив.Він міг і не розбиратися з тобою ,а одразу покарати , - ідучи лісом розповідала Соломія
• Нууу…не злись .Злитися тобі не личить . Я не знав і обіцяю що більше такого не повториться . А що за Лісовий доречі ?- запитав Андрій
• Лісовий це наш татусь. Госпорад лісу. Він слідкує за порядком і не терпить такої поведінки в лісі . У мене є ще дуже багато сестричок мавок . Ми також слідкуємо за порядком кожна на своїй території ,а татусь наглядає і допомагає .Ліс це наша величезна сім’я. І я насправді така рада що ти хочеш розширювати нашу сім’ю, - дуже енергійно і зацікавлено розповідала Соломія
• Зрозумів ! Ну що ж .Ось і вихід .Був дуже радий знайомству .Надіюся через 20 днів побачимося знову , -посміхнувшись сказав Андрій Після чого обняв Соломію
• Також дуже рада знайомству. Більше б таких людей як ти , - сказала Соломія
• Бувай , - сказав Андрій і махнувши рукою пішов у сторону Самбатасу
• Бувай, - Соломія махнула рукою у відповідь після чого що довгенько стояла і дивилася аж поки Андрій не зник за горизонтом