НОВІ РЕАЛІЇ

Спати Андрієві довелось на лаві .Вибір був невеликий: або на підлозі або на лаві .І хоч таке місце ночівлі нашому герою не подобалось та діватися було просто нікуди. Також Сайті був не досить охайним і чи то спеціально щоб подразнити Андрія чи то така його природа. Він постійно розкидав їжу по будиночку і взагалі не слідкував за чистотою .Так як була домовленість , що Андрій буде прибирати ,то він старанно дотримувався покладених на нього обов’язків просто не акцентуючи на цьому увагу .Йому було якось незручно казати про це ,адже Сайті  все ж таки врятував його і прихистив .І де б був Андрій ,якби не Сайті? Певне лежав би десь серед того лісу …а там певне і тварини дикі і наткнутися на нього могло зовсім інше створіння ,яке просто б пообідало чи повечеряло Андрієвою плоттю .

Та і Сайті був досить приємною особистістю. Він досить веселий і позитивний. Завжди жартує, хоч іноді може і підколоти з насмішкою. Та це все звучало так по дружньому. Ну як ти будеш на нього злитися .Він також досить багато розповідав Андрієві багато про устрій Буркашлака і про історію .Про різні раси . Допомагав натренувати погляд і свідомість щоб було не так легко проникати і маніпулювати Андрієм. Навіть намагався навчити азам свої чар .Але в Андріє нічого не виходило .Хоча ці уроки були досить цінними .Він багато дізнався про психологію та як можна на неї впливати і без чар .Як можна прогнозувати того з ким ти спілкуєшся по словах чи рухах ,а як кажуть за спиною знання не носити і в житті згодиться все

Уже давно минув не один тиждень .Владислав сказав що отрута з андрієвого організму виведено і він повністю здоровий. Наш герой продовжував жити в Сайті і ніяк не покидав надії навчитися чарам .Адже те чим володів Сайті здавалося таким крутим. Він ходив на площу щодня .Познайомився з багатьма місцевими жителями. Та намагався застосовувати свої знання і навички на практиці. Щось виходило щось ні .Та Андрій почав помічати дрібниці в поведінці людей по яких міг робити припущення і прогнозувати слова чи дії співрозмовника .І це на стільки йому подобалось. Йому здавалося це гра .Своєрідний театр ,а всі навколо актори. І ще більше його потішало те що в його світі він міг легко видавати за чаріника .можливо навіть він хтось вважав його богом .І все завдяки його знанням. А тут же ж він в зовсім чужому ,казково-магічному, світі .Він не вміє переміщати предмети  силою думки чи лікувати навіть не доторкаючись проте навіть тут він може здивувати оточуючих. Він навчився казати те що від нього хочуть почути чим дуже сильно приваблював інших .

Андрій нарешті побачив і познайомився з декількома людьми . Це був дуже хвилюючий момент для нього .Адже Сайті сказав що вони не схожі на нього .І ніяк не хотів розказувати чим саме .Мовляв сам побачиш і лиш сміявся у відповідь. Та і як би там не було в людях він все ж відчував частинку чогось свого…рідного. Йому і самому було дивно з цього ,аде довгий час він просто переховувася в лабораторії і вважав що йому ніхто не потрібен .Хіба дідусь …а тут його розчулило і він навіть нервував і не одразу  наважився завести перше знайомство.

Щоправда як виявилося , єдине чим відрізнялися тутешні люди від нього це був колір волосся. Всі вони були руді .А так хто вищий ,а хто нижчий .Хто більш дружелюбний , а хто менш. Звичайні собі люди . І нащо Сайті тягнув таку інтригу …певне відповідь на це питання знає лише Сайті 

Проте яким би казковим світ не був та їжа не з’являлася сама на столі. Та і Андрій не відмовлявся від своїх мрій про філософський камінь . Він хотів побудувати велетенську .Іще більшу лабораторію ніж була в нього і продовжити його пошуки . Та на це все йому були потрібні гроші .Він пробував підробляти .допомагав продавати різні прикраси на площі .Допомагав готувати у місцевій таверні .Та це все пригнічувало …це був не його шлях. Хоча завдяки своїм навичкам у психології продавати у нього виходило добре .Він так влучно підбирав слова що покупці могли отямитися лишень після того ,як відходили від лавки з прикрасами.  Сам процес Андрієві дуже сильно подобався .Однак він дуже сумував за часами коли вони подорожували з дідусем , за своєю лабораторією ,за дослідами … «а як же експеримент 22.22.Хіба можна отак усе покинути ? а може він уже вдалий і я просто сам ще цього не зрозумів ?  чи може я за крок до успіху . До успіху мрії свого життя ,а я стою продаю якісь каблучки», -думав собі Андрій .

Це так сильно тиснуло на нього і він вирішив спробувати і тут показати декілька старих фокусів . Щоб згадати ту атмосферу дитинства . Йому здавалося що якщо він буде займатися таким то буде ближчим до успіху ,аніж стоячи за лавкою чи готуючи в таверні. Де постійно як не вампіри зчепляться то люди , а то люди з вампірами .Як не стола розіб’ють то склянками і ложками кидаються, а  Андрієві це все потім щей допомагати прибирати. Адже хоч це і не входило в його обов’язки та не міг він не допомогти . Йому було щиро шкода власника таверни. Та і власник за таку допомогу міг накинути грошенят що не могло не радувати .І от приходе наш стомлений і зморений  роботяга додому .Приносить харчів з таверни, а посуд брудний і по кімнаті розкидані недоїдки ,а Сайті вже сопе. Тож доводилося і дома прибирати

Тому купив Андрій трішки фарб ,попросив нарізати у доброзичливої сусідки-бабусі троянд. які виявилося були і в цьому світі, однак темно-синього кольору, випросив у Владислава трішки реактивів при взаємодії яких з’являвся вогонь . І щойно повечоріло підійшов до статуї засновника  Буркашлака ,заліз йому на коліно і стоячи вже на ньому ,а спираючь на тулуб статуї прокричав :

- Шановне панство ! прошу хвилинку вашої уваги ! А може і трішки більше! Я хотів би показати вам свою магію, -пафосно та дуже гучно лунав голос Андрія