САМБАТАС

Селище виглядало досить незвично для Андрія.Навіть трохи моторошно. Вулички вузенькі та криві де-не-де виднілися невеличкі хатинки Одні схожі на більш звичні для Андрія: побудовані з каміння, а поряд он ніби глиняна мазанка вкрита соломою, а он там далі зовсім чудернацькі хатинки. Поки не придивишся то і не скажеш що то будиночок і що там взагалі хтось живе:4 дерева які стоять один навпроти одного у формі прямокутника, а їхні гілочки тісно переплелися між собою формуючи стіни та дах. Виглядає красиво та все ж не дуже надійно з першого погляду. Навряд чи захистить така хатинка від дощу або вітру.  Іще далі виднілися трикутні дерев’яні будиночки вкриті чимось незрозумілим.Дуже схожим на очерет, але темно червоного кольору. Розміщені будиночки максимально хаотично той далі, а той ближче.Тут тобі одного типу й одразу ж другого. Хто де і як захотів там і побудував

В центрі ж селища була велетенська статуя засновнику Самбатасу . Це досить кремезний чолов’яга з грубими рисами обличчя, шрамом на щоці й довгим волоссям.В руці він тримав меч, а одною ногою спирався на стілець.

Біля статуї була велетенська площа на якій метушилися місцеві жителі.Хтось щось продавав, хтось купував, а хтось просто приходив для того, щоб завести нові знайомства чи побачитися з друзями.Там завжди хтось був.Вдень зазвичай люди й маркаумі, мавки можуть також завітати, а вночі вампіри, але  якихось обмежень немає.кожен може бути де хоче і стільки хоче. Ніхто нікого не проганяв, хоча дуже часто жителі лаялися між собою і могло дійти навіть до бійки через якісь дрібниці. Хтось став торгувати на чиєсь місце чи прийшов у такій же сукні як і друга панянка. Причини були найрізноманітніші і їх було безліч. Багато хто приходив дивитися саме на ці чвари.Тут тобі й драма, і комедія і навіть розслідування.

 Щоправда, хоч на вулиці вже вечоріло у віконечках практично ніде не було світла.Та і вуличних ліхтарів не було. Лишень на площі виднілося декілька вогників. Звісно ж Андрієві не звикати, адже досить довгий час він переховувався в лісі і рідко виходив в поселення до людей. Та все ж це досить сильно здивувало його.

   Небо затягнуло хмарами й ні зірок, ні місяця практично не було видно, а може тут і немає місяця взагалі ?  Глибоко вдихнувши й насолоджуючись прохолодним вечірнім повітрям Андрій запитав:

- Сайті, а де мені у вас можна було б заночувати ? бо в мене ж немає ні грошей ні їжі з собою і я навіть не знаю як мені повернутися додому , -договоривши слова про дім голос Андрія дуже різко змінився на сумний

- Можеш пожити у мене оця! Я завжди радий гостям. будеш прибирати у моєму будиночку і допомагати мені з усім оця.Це і буде твоя плата за проживання оця, - енергійно і весело відповів Сайті

- Дуже дякую, - розуміючи всю безвихідність своєї ситуації сказав Андрій

- Тоді ходімо швидше ха ха .оооон там мій будиночок оця,- Сайті вказав на той самий будиночок із дерев

- Хо..ходімо, - пригнічено відповів Андрій розуміючи що на вулиці досить холодно , в будиночку тепло теж не буде