ЗНАХАР

Прибувши в селище наші герої одразу попрямували до місцевого знахаря Владислава . Він мешкав у величезному будинку де і лікував усіх бажаючих . Всередині ж будинок здавався значно меншим ніж зовні : невеличка кімнатка з рогами незрозумілих істот на стінах що слугували вішалками щоб відвідувачі могли зняти свій одяг та почекати на лавах що стояли вздовж стін , якщо лікар зайнятий другим пацієнтом.

Знахарем виявився вампір з грубими рисами обличча та охайно розчесаним світлим волоссям що звисало трішки нижче плечей.  Владислав доволі високого зросту та блідою шкірою ,яка ховалася під червоним плащем що частково виконував роль халата.

Коли він посміхався його білі та дуже гострі зуби швидше могли налякати ,однак спілкувався вампір зачасту досить ввічливо  і просто обожнював звертатися до свого співрозмовника з повагою не зважаючи на на вік ,стать чи расу, рухався він елегантно та граціозно .Йому здавалося що така поведінка додає йому шарму. Однак мав досить своєрідне почуття гумору і часто любив розігрувати своїх пацієнтів.

В кімнаті було майже темно ,а освітлювалася кімната за допомогою свічок різного кольору що були розтикані по всій кімнаті: у підсвічнику на столі ,в черепі на полиці і на стінах вмонтовані в такі ж роги як у вітальні .Вікна наглухо зашторені чорною що звисала аж до підлоги. На шафі та столі стояло купа різноманітних колбочок та пробірочок. Владислав явно добре знав алхімію та застосовував свої навички для лікування.  Така атмосфера скоріше вбивала ніж лікувала та Сайті сказав що це один з найкращих лікарів у всьому Смбатасі . Побачивши Андрія очі вампіра загорілися :

- мммм, свіжа кров .Зараз поласуємо від душі, - облизуючись із усмішкою пролунав задоволений голос Владислава

- так так оця. Ось привів тобі нового пацієнта .Я підлікував його трішки оця. Та все ж краще тобі поглянути що з ним оця , - промовив Сайті

- Ей ей ,агов .Ти куди мене привів ?? Він мене зараз зжере. Крові моєї захотів? Я отруйний .Здохну я подохнете і ви, - кричав Андрій не своїм голосом від переляку .

Як кажуть : « Найкращий захист це напад» . Сайті сказав, що люди в них не схожі на Андрія ,а отже ні анатомії ні властивостей його тіла вони теж можуть не знати. Відповідно як мінімум їсти вони його одразу не наважаться .Головне бути впевненим в будь якій ситуації як і вчив дідусь .Треба їм іще чогось нагородити , - можливо так думав Андрій а можливо в паніці кричав та він уже не лежить безпомічно , як із собаками .Він пробує відстоювати себе

-  Кров Кров Кров!!!. Хочу кров, - репетував вампір з посмішко піддразнюючи пацієнта. Щоправда ця посмішка більше лякала ніж викликала довіру !

 -  Крові моєї захотів ? Я не здамся без бою! Хочеш моєї крові ? відвідай і вмить здохнех .По моїх жилах тече кислота ,а я вмію дихати вогнем ! підійди ближче ! ану давай! – в паніці Андрій кричав усе що приходило йому голову .Його і досі тримали чари Сайті .Та він з усіх сил махав руками і ногами .Розігнав такий вітер що аж вогонь на свічках затремтів .Ногою наш панікер зачепив шафу і ледь не перекинув її. І ніби це й смішно звучало .Та все ж виглядав Андрій досить переконливо.

- Тихше тихше юначе .В першу чергу я лікар і мій обов’язок лікувати всіх потребуючих , -побачивши що жарт вийшов із під контролю спокійним голосом сказав Владислав

-  Щоо? Злякався ? Хааа.не бачити тобі моєї крові , - розуміючи що не можна розслаблятися намагався глузувати переляканий Андрій

- та заспокойся вже оця .Йому потрібна твоя кров для того щоб провести аналіз і зрозуміти чи хворієш ти чимось оця , -досить серйозно відповів Сайті. Раніше він був дуже веселим та енергійним Проте зараз стоїть нахмурений і явно злий .Йому дуже сильно не сподобалось як поводив себе Андрій

- гаа? Аналіз? Який ще аналіз ? , - з подивом запитав Андрій

- Аналіз крові оця ! я ж тобі сказав що тебе тут ніхто не скривдить ,а ти підняв незрозуміло що .Почав кричати і погрожувати оця. Для чого це все оця ? , -сердито запитав Сайті доки вампір діставав ножа та протирав пробірку

- та я…нуууу. Пробачте мене. Я дуже сильно перелякався. Я ніколи раніше не бачив вампірів вживу ,а тимпаче маркаумі. Правильно ж назвав ? Про вампірів чув лише в міфах та казках .Знаю що вони нападають на людей та випивають усю їхню кров .От і злякався , - трішки розслабившись виправдовувався Андрій.

- хмм…то моє вампірське чуття мене не обмануло і по ваших жилах ,шановний пане, все ж таки тече солоденька кров ,ахаха,- облизуючись та посміхаючись одночасно промовив Владислав і в той ще момент ріхким рухом руки зробив поріз на Андрієвій руці і підставив пробірку щоб у неї капала кров .Очі вампіра загорілися червоним ,а посмішка розтягнулася на все обличча .Він уже уявляв яка ж на смак Андрієва кров.

- ааай боляче ! що ти робиш ? , - крикнув Андрій .Від

- тсссс,а як іще мені добути вашу кров не кусаючи ?  заспокойтеся будь ласка, - монотонним спокійним голосом сказав вампір демонструючи свою повагу до Андрія сховавши ножа і одною рукою тримаючи пробірку , а другою Владислав підніс пальця до вуст Андрія .Після чого поглянув своїми яскраво червоними очима в очі Андрія

- що…аа, - ніби в очі смерті заглянув .мурашки пробігли по всьому тілу .Мову відібрало і Андрій уже просто чекав своєї кінчини .Адже ті очі .яскраво червоні очі .вони були сповнені божевіллям та жагою крові. Здавалось ось ось і настане смерть.Він старався .Він боровся та тут він просто безсилй .не його це рівень