НЕЗНАЙОМЕЦЬ РЯТІВНИК

- агов ! ти живий ? ти хто оця такий оця ? ти якийсь ся не такий оця ! ану прокидайся ! – сидячи у Андрія на грудях та ляскаючи його по щоках кричав незжнайомець

- ааа? Га? Ти що таке ,- з переляку хотів крикнути Андрій та сил вистачило лиш на шепіт…він був окутаний жахом .Тіло ніби паралізувало .На грудях сиділа незрозуміла істота невеличкого зросту .Ну може метр від сили. Ніби мавпа ,а ніби і людина.  Густа чорна шерсть росла по всьому тілу окрім лиця та лодонь. На лиці були якісь дві білі полоси що симетрично виходили десь із підборіддя

обводили очі і на лобі зводилися в одну точку .Причому полоски світилися .По них циркулювали яскраві білі вогники ….і ця істота .вона говорила вона говорила дивною ,але все ж зрозумілою мовою

- ха ха ! чого ти оця витріщився!? Де ти оця тут узявся ? виглядаєш не нормально оця .страшний ти , - з насмішкою промовила незнайома істота

- я…страшний…узявся…де…хто..?- голова просто гуділа і Андрій не міг нормально говорити. так тяжко нормально сформулювати думку …в очах знову помутніло…

- хахахахаха ,що за оця мова така смішна ? ха ха ,- розреготався незнайомець

- хтоо..ти? дее..я? , - практично прошепотав

- чуєш ? ану оця не засинай!  ми оця не договорили з тобою ха ха, - пробурмотавши щось іще нерозбірливе під ніс незнайомець дістав із-за пазухи флягу з якоюсь рідиною темно сірого кольору і вилив Андрієві на обличча

- аах…дя..дякую, -мовив Андрій та все ж це йому мало допомогло .все тіло досі боліло і він ледь тримався при свідомості .

- оця тобі погано ? я можу допомогти тобі . у нас оця в селищі є медики

- я..я був би дуже вдячним та напевне я не зможу йти , - тяжко дихаючи відповів Андрій

- Оця тьфу на тебе !ха ха йти не доведеться !Я ж маркаумі оця .Я можу підняти тебе силою думки оця і потягнути за собою .ха ха. Доречі мене звати Сайті, а тебе як ? , - з дружелюбною посмішкою запитав Сайті

- Я Андрій…,- все так же тяжко дихаючи відповів бідолага

- Ха ха ! зрозумів оця ! ну тоді приготуйся до взльоту оця ! ха ха , - сміючись вигукнув Сайті і зістрибнув з Андрія .Склавши дві руки так щоб утворився прямокутник .За допомогою великого та вказівного пальців обох рук ,новий друг навів руки на Андрія і в цю ж мить наш бідолага піднявся в гору приблизно на півтора метра

- Що за…як ? що тут відбувається ?...чому я не падаю ??,- в паніці з останніх сил почав борсатись Андрій

- Ооот оця не уважний .ха ха .ну я ж тобі казав що можу тебе підняти силою думки ха ха. краще поеконом сили і не борсайся оця .Розкажи про себе , - сайті йшов стежиною час від часу весело підстрибуючи .А Андрій просто летів за ним.

- Нуу…яяя. Я був в лабораторії і вибухнули реактиви, а потім я опитинвся вже тут .Більше нічого не пам’ятаю, - з дуже лаконічно та з осторогою відповів Андрій спираючись на погане самопочуття . адже яким би дружелюбним Сайті не був він все ж незрозуміле створіння і немає гарантії що вже через деякий час він просто не повечеряє Андрієм .А можливо це галюцинації .Можливо він лежить десь у завалах і це все відбувається у його підсвідомості .А якщо хтось поряд ? Якби там не було чужим не варто знати про його розробки. 

- Хммм…то ти алхімік оця .ха ха .у нас в селищі теж є алхіміки .щоправда у них нічого не вибухає оця .ха ха .Вони допомагають лікарям або просто продають різні настоянки оця ,- все так же енергійно стрибаючи розповідав Сайті

- А а що це за місце ? бо я таких дерев ще не бачив .У вас доречі всі такої ж зовнішності як ти ? і всі так дивакувато розмовляють ? Для чого ти постійно говориш « оця» ? Простоо…я ніколи не бачив таких як ти .Зазвичай всі люди виглядають як я .

Доречі я почуваю себе краще , - все так же тяжко дихаючи але вже більш енергійно запитував Андрій . Те що коїться дуже дивно .Інформації явно бракувало і чи це на яву чи це галюцинація …не зрозуміло .Та краще все ж таки розуміти що тебе оточує навіть якщо це галюцинації. Щоб вони не зжерли тебе з середини і були шанси з ними боротися та лишитися при здоровому глузді .міркував собі Андрій розглядаючи природу навколо .

Все таке дивне і зовсім не звичайне : темно-фіолетова трава, а серед неї якісь яскраво червоні кущики чимось схожі на будяки .Та достатньо лишень подути вітру ,як усі будяки мов та кульбаба просто розлетяться по галявині .А трішки  далі уже яскраво сині дерева що світяться .Самі звичайні дерева .Сливи .там навіть плоди схожі .Стовбур більш темного кольору ,а листочки світло сині. Повіє вітерець , а вони шелестять так приємно.

Та так добре на душі стає. Хочеться закрити очі і просто слухати їх шелест. А ті листочки що відірвалися … їх підхопив вітер і вони вмить гаснуть. Отак живеш собі . Гориш якоюсь справою ,а злий вітер перемін …різні обставини що від тебе не залежать просто беруть і зривають тебе як той листочок .А чи зможу не згаснути я …? Втриматись і не відірватись…почати все заново …хмммм, - поринув у думки Андрій

Йой ,ти взагалі не розумієш де ти оця ? Бідненький .сильно ж ти від вибуху постраждав виходить .Ти зараз знаходишся в лісах Ганжі , а прямуємо ми до селища Самбатас оця .Там моя домівка .Я із раси маркаумі оця і для нас це нормальна зовнішність і «оця» говорити для нас природно оця .Воно виходить мимо волі .

Це щось типу слова паразита що властиве лише нам оця. ха ха Також ми вміємо преміщати предмети силою думки і ділитися своєю енергією яка може лікувати того з ким ми нею ділимося оця .У нашому селищі Самбатас живуть: в основному маркаумі, вампіри і мавки оця. Хоча вони все ж більше ліс люблять і в самому селищі великого скупчення мавок ти рідко коли застанеш оця. Також є декілька людей щоправда на тебе вони ніби і схожі а ніби і ні .Але ти не бійся тебе ніхто не скривдить оця. У нас всі дуже дружелюбні і ми завжди раді гостям оця .Ха ха , - все так же енергійно стрибаючи розповідав Сайті ведучи Андрія до Самбатасу.