КРУТИК І ЛИМОННИЙ ЗАХИСТ

Верхня Пампухівка готувалася до великого дня.
Ярмарок наближався, бабуся Текля вже розігрівала духовку для найважливішого пирога у своєму житті, діти тренували останні кроки плану, а Пломбір ходив як вартовий навколо двору, перевіряючи кожен закуток на запахи зради.

Все було готово до фінального акорду їхнього великого розслідування. Спокійне сільське сонце лилося на двір, мухи дзижчали ліниво, і навіть вітерець був на їхньому боці. Аж поки не з’явився Крутик. Пан Крутик.

Він увійшов на подвір’я несподівано, як герой шпигунського фільму серед драми. На ньому була свіжа картата кепка, портфель і непохитний вираз обличчя.

— Я самостійно розробив план контрзаходів! — оголосив він, гордо розгортаючи перед дітьми карту села.

Карта була вся списана червоним маркером — з кружечками, стрілками, “X” і незрозумілими формулами.

— Контр... що? — перепитала Уляна, намагаючись розпізнати логіку.

— Операція “Лимонний захист”! — урочисто заявив Крутик. — Я локалізував зони ризику, позначив точки потенційного вторгнення, і ось... шкарпеткова дільниця!

— Шкарпетки? — здивувався Остап.

— Саме так. Бавовна затримує аромат лимону в середньому на 47 хвилин довше, ніж поліестер! — сказав Крутик, ніби щойно виграв Нобелівську премію.

Команда "Пломбір та Ко" переглянулася. Хоч Крутик і мав добрі наміри, але всі вже здогадувалися: наслідки будуть... ну, крутикові.

І вони не помилились.

Ранок ярмарку настав.
Усі мешканці села, гості з сусідніх сіл та навіть продавці вишитих серветок зібралися на центральній площі. Атмосфера була святкова. Всі чекали на головну подію — дегустацію бабусиного пирога, символу кулінарної спадщини.

Пиріг поставили на спеціально прикрашений стіл у центрі. Сонце засвітило особливо яскраво, коли бабуся Текля урочисто з’явилась поруч, тримаючи лопатку для нарізання.

Аж тут...

— ВСІ СТОЯТИ! — пролунав голос із мегафона. — ПЕРЕВІРКА НА ПРИЧЕТНІСТЬ ДО ЛИМОННИХ ЗЛОЧИНІВ!

Крутик.

У бронежилеті з вишивкою і шапці з ліхтариком, він вигулькнув із-за прилавка з капустою і почав обстеження. Він обнюхував людей, зазирав у кошики, копирсався у вазонах. Пані Домніка ледь не втратила свідомість, коли Крутик засунув обличчя в її шпинат.

— Це не лимон! Це шпинат! — кричала вона.

— А якщо шпинат був використаний як прикриття? — не здавався Крутик.

Публіка вже не знала, чи сміятись, чи бігти. А Крутик, підозріло дивлячись на пиріг, вже прилаштовував до нього якийсь детектор із антеною...