ВІДБУДОВА КУЛІНАРНОЇ ЗАГАДКИ

Після відкриття кулінарної книги у вишивці з лимонів діти зрозуміли: рецепт лимонного пирога — не просто бабусин спогад, а частина давньої кулінарної системи, що колись могла бути записана… але нині зникає на очах.

— Нам треба перевірити всі місця, де може бути згадка про рецепт, — вирішив Тимко, зібравши команду. — І почнемо з бібліотеки.
— Там, де пахне пилом, і кожна книжка має характер, — додала Уляна, торкаючись шкіряного корінця.
— І де останній раз хтось взяв щось без дозволу — це був я, коли заховав комікс між двох томів про гончарство, — згадав Остап, знітившись.
Марічка стрибнула вперед у пошуках натяку:
— Може, пані Домніка зберігає старі зошити або кулінарні довідники в закутках чи сімейних архівах?

Бібліотека зустріла їх надзвичайно тихо.
— Це тиша перед… розгортанням, — прошепотіла Марічка, рухаючись повз полиці.
У відповідь ледь похитнулась пилюка — як знак прихованої присутності.

— Пані Домніка? — звернулася до далекого місця між книгами Уляна.
— Я тут завжди, як жива закладка в старій книзі, — відповіла бібліотекарка, виходячи з-за полиці у жилетці баклажанового кольору.

— Ви знову за коміксами? — серйозно запитала вона в Остапа.
— Ні, цього разу — за серйозним, — відповіла Уляна. — Нам потрібна стара книга про пироги. Можливо рукопис або родинна кулінарка, що містить рецепти бабусі.

Пані Домніка задумалася й повела їх у таємний куточок бібліотеки — там книжки були старіші, і запах часу буквально стикався зі сторінками.

— Ось книга “Пироги нашого роду”. — Вона відсунула важку шкіряне переплетення. — Всі сторінки потерті, закладені шматками марлі, але дивецька вставка на сторінці 39 — зовсім свіжа.

Уляна нахилилась:
— Цю сторінку хтось замінив недавно?
— Так, — промовила бібліотекарка. — Раніше тут був “цитрусовий пиріг” — тепер — просто “млинці з маком”.

Остап глянув на повну зраду:
— Млинці? Це вже кричить “плакат розорювачів рецепту”.

— Справжній рецепт пирога зник, — підтвердила Домніка. — А замість нього — цитата про солодкі млинці. Це… підробка.

— Хтось вкрав рецепт і підмінив! — здивувалась Марічка.
— І недружньо та непрофесійно, — додала Уляна. — Думаю, запах клею ще відчутний.

— Ми маємо перевірити всі копії: вдома, у рідстві, в сільраді, навіть пані Барбари, — сказав Тимко рішуче. — Якщо сторінка зникла тут — вона десь є.

Марічка лише шепнула:
— Або вже на стадії аналізу.

Пані Домніка згадала:
— Хтось був кілька днів тому. Того молодика в кепці, що “пише дипломну про гастрономічні традиції” — він більше дивився в кишеню, ніж у книгу.

— Арсен! — відгукнулися всі.

Міський гість з кулінарним фетишем і наміром. А сторінка… ключ до справжньої начинки — зникла, заховалась або… чекає свого часу.