ЛИМОННА ІНТРИГА

— Він щось знає, — тихо сказала Марічка, спостерігаючи, як силует Арсена стає дедалі меншим, зникаючи за поворотом.

— Більше, ніж повинен, — додав Тимко. Його голос був обережний, але в ньому звучала підозра, яка не зникає сама собою — її треба переслідувати.

— І той рюкзак… він мені не подобається, — пробурмотів Остап, дивлячись у напрямку хатини. — Він дивно об’ємний. І блищить. Там не канапка.

— А мені не подобається, що він згадував “аналіз смаків”. Це вже не “ммм, смачно”. Це — професійний інтерес, — зважено підсумувала Уляна. — А ще гірше — можливо, комерційний.

Вечір починав згущуватись, як сироп на пирозі. Небо стало густим і важким, мов перед зливою. Тепер до списку підозрюваних додався загадковий міський хлопчина з невиразною посмішкою і виразним рюкзаком. Але ще гірше — з ним було щось… неправильно. Інтуїція, загартована пироговими інтригами, не помилялася.

Поки діти думали, як реагувати, їхні погляди опинились на ґанку бабусі Теклі — і вони застигли.

На ступені тихенько, майже урочисто, лежала лимонна шкірка. Свіжа. Пахуча. Не належала нікому з них. І, що найголовніше, пахла тим самим різким цитрусовим хімічним запахом, що й попередня — та, з загадкової серветки.

— Це не просто свіжо. Це — нагадування, — промовив Тимко, нахиляючись. Він підняв шкірку ногтем, мов зачепив таємницю.

— Хтось спеціально залишив її тут, — додала Уляна. Її голос був твердим, але в ньому билася пульсація тривоги. — Немов каже: "Я вже тут". І я знаю, де ви.

— Це вже не просто аналізатор. Це — переслідувач, — сказав Остап, відводячи погляд. Він не боявся, але знати, що за тобою стежать, — це як пити чай і відчувати, що лимон… стежить на тебе у відповідь.

— Ми мусимо діяти, — твердо мовила Марічка. Її очі блищали рішучістю. — І швидко. Бо лимонна тиша — гірша за грім.

Перший димок тривоги піднявся з кам’яної кладки ґанку. Усе складалось. Зниклий пес. Таємничий “дегустатор”. Шкірка, що пахне шифром.

Це вже не просто інциденти. Це — сигнал до дії.

І команда знала: справжня гра почалась. Без правил. Але з нюхом. І вірою в пиріг, що має серце.