ЖУЙКА Й НЕСПОДІВАНКА

Іноді найважливіше трапляється тоді, коли ніхто не чекає. Не під час допросу, не в темному підвалі, не навіть біля підозрілого пирога. А от просто — між жуйкою і звичайною кишенею. Саме так сталося, коли Остап раптом згадав про свою “СуперМ’яту”.

— О, точно! Я ж зранку десь засунув жуйку “СуперМ’ята”, — сказав він, копирсаючись у кишені куртки. — І… щось ще?

Замість обіцяної свіжості він витягнув зім’ятий фотознімок. На звороті нерівним почерком було написано: “Фото для бабусі. Не викидати”.

— Це ж з минулого тижня, коли ми грали в “Фото-полювання”! — згадав Тимко, радіючи як археолог, що знайшов новий уламок.

— О, точно! Ми ж тоді бігали довкола школи фотографуючи “найпідозріліше”. Пам’ятаєте, як я знімав Марічку, коли вона дивилася на голуба з надто підозрілим обличчям?

— Та не я була підозрілою — голуб! — обурено сказала Марічка, але сама вже тягнулась до фото.

— Але гляньте на це… — серйозно сказала Уляна, підносячи знімок ближче до світла.

На фото Марічка стоїть біля лавки, Остап сміється, а позаду — фігура в кепці. Наполовину схована за деревом, але чітко видна. І що головне — вона тінню нависає над кадром.

— Це точно не хтось із нас, — сказав Тимко, витягуючи з рюкзака збільшувальне скло. — І точно не вчитель. В них кепки не такі… шпигунські.

— Подивіться на його тінь — він ніби стежить, — додала Уляна. — Це поза не перехожого. Це поза “я знаю, що ви щось розслідуєте, і я знаю трохи більше”.

— Окуляри, кепка, темна куртка… — почала перераховувати Марічка, розгладжуючи фото. — І щось у руках...

— Це… телефон? — припустив Остап, трохи напружено.

— Або маленький диктофон, — відповіла Уляна. — А може, пристрій для сканування лимонної активності. Не виключено.

Пес Пломбір, що весь цей час сидів збоку, раптом притих. Він підійшов, понюхав фото, облизав його — і тоді впевнено гавкнув. Один раз. Але з особливим виразом.

— Це “я його нюхав”, — переклав Остап, який уже знав мову Пломбіра краще за власну.

Діти замовкли. Вітер трохи поворушив серветки в кишенях, а у повітрі нависло нове розуміння: тепер вони мали конкретний образ підозрюваного. Людини, що ходить за ними з тінню й технологіями. І, можливо, вже знає про їхні кроки більше, ніж хотілося б.