ПІР’ЇНА З МАСКУВАННЯМ

— А може, — сказала Уляна, — пір’я з маскування? Якщо це злодій, він міг бути в костюмі. Маскувався під курку, наприклад.

— Смішно, але можливо, — знизав плечима Тимко.

— Тоді треба шукати пір’я. Якщо воно з костюма — має бути ще, — логічно додала Марічка.

Поки діти шукали навколо куща, на подвір’ї з’явився… звісно, пан Крутик.

— Ага! Ага-ага-ага! — загарчав він з-за огорожі. — Я вас попереджав! Перше — пиріг. Потім — босі ноги. А далі — ХОДИТИ БОСОНІЖ ПО МОЗКАХ!

— Доброго ранку, пане Крутик, — привітався Тимко без особливого ентузіазму.

— Ранок не добрий, коли по землі шастають босі міжгалактичні агенти! — урочисто заявив Крутик. — Вони завжди ходять без взуття, щоб не лишати слідів. Але їхні ноги — трохи липкі. Тому, все ж таки, сліди лишають!

— У вас є щось корисне? — перепитала Марічка.

— Звісно! — Пан витягнув із кишені… скибку лимону. — Випав із вікна о 6:27 ранку. Я міряв тінь. Це доказ.

— Це моя скибка, я вчора викинула її, — тихо сказала бабуся Текля, яка саме виносила воду для поливу.

— Ну от, тепер ми маємо ще одного підозрюваного — бабусю, — прошепотів Остап.

Пан Крутик ще довго щось бурмотів, міряв ногою відстань від пір’їни до сліду, і нарешті пішов — викликати районного астронома для “консультації”.

— Ми, принаймні, знайшли реальний слід, — зітхнув Тимко. — І пір’їну.

— І, можливо, нову версію, — додала Уляна. — Хтось у маскуванні. Хтось, хто не боїться землі й… можливо, птахів.

— Пирогокрад в костюмі курки, — сказав Остап. — Звучить як голлівудський трилер.

— А для нас — це наступна підказка.

Пломбір підхопився й повів усіх далі — до нової ділянки подвір’я. А на кущі смородини гойдалася пір’їна. І здавалось, вона теж щось приховує.