ПЛАН І ПІДКАЗКА ЗА КУЩАМИ

— А що, як пиріг викрали не через голод? — задумливо озвалася Марічка. — А через… рецепт?

— Що? — перепитав Остап. — Хтось хоче вивчити, як його робити?

— Або підробити. Уяви собі: підпільна пекарня в лісі. Темна кімната. Борошно літає. І на стіні — велика карта з написом “Знищити Теклю!”

— Уляна, твоя фантазія зараз як шоколад на сонці — трохи потекла, — сказав Тимко, хоча сам уже уявив той сюжет.

— Але ідея з рецептом — не дурна, — додала Марічка. — В бібліотеці згадували, що в бабусі Теклі є старовинна кулінарна книга, яку вона нікому не дає.

— Ага! — вигукнув Остап. — Значить, комусь потрібен рецепт, і пиріг — лише наживка. Вкрасти шматок, проаналізувати, відтворити!

— І під виглядом лимонного смаколика підкорити світ! — театрально додав Тимко.

— Ми в серйозній справі, — урізала їх Марічка. — І нам потрібен план.

Вони нахилилися над блокнотом. Уляна малювала карту саду. Остап писав імена. Тимко креслив стрілки. Марічка створювала схему злочину. А Пес Пломбір... просто дрімав, поклавши голову на носа.

— Перша теорія готова, — сказав Тимко, показуючи результат. — Злодій — хтось зі села. Мета — не пиріг, а рецепт. Засіб — крадіжка через вікно.

— Потрібна нова лінія спостереження, — озвалась Уляна. — Хтось має слідкувати за всім, що відбувається біля будинку. Денна варта.

— Це як табір, тільки без комарів, — радісно сказав Остап.

— І без сну, — додала Марічка.

У той момент Пес Пломбір підняв голову і... загарчав. Його очі вп’ялися в щось за кущами. Хтось був там. Або щось.

— Усі на позиції! — вигукнув Тимко.

Пиріг не знайшовся, але знайшлася перша справжня підказка.
І це була не остання.