ОПЕРАЦІЯ “ЛИМОН”

Текля вийшла на ґанок і махнула лопаткою:

— Не суньте носа в пиріг — він ще не охолов!

Але… Коли вони всі зайшли на кухню — під вікном залишилась лише порожня тарілка.

— Це що, жарт?! — Уляна підійшла ближче, оглядаючи місце злочину. — Бабусю, ти вже дала комусь спробувати?

— Та ви що! Я тільки вранці поставила. Нікому й крихти ще не дала!

Тарілка була абсолютно чистою. Навіть Пломбір стояв мовчки й трохи розгублено.

— Не гавкнув? — здивувався Тимко. — Ти ж завжди гавкаєш, коли хтось чужий підходить.

— То, може, це був свій? — припустила Марічка.

— Або... — Остап потягнувся до залишку лимонної шкірки під вікном, — хтось дуже хитрий.

На вулиці запах пирога ще тримався в повітрі, але з кожною хвилиною слабшав — так само як бабусина надія виграти перше місце на ярмарку. Уляна нахилилася до підвіконня, щось вдивляючись:

— Тут є слід. І ще один. Маленькі... босі?

— І трохи лимонної начинки, — додала Марічка, акуратно витираючи підлогу серветкою.

Пес Пломбір, нарешті, дав перший сигнал — гавкнув. Один раз. Голосно. Підозріло.

— Це знак, — промовив Тимко. — У нас є справа.

— Всі справжні детективи починають з пирогів, — погодився Остап і дістав ручку. — Записую: “Операція ‘Лимон’ розпочата”.

Марічка почала нотувати деталі — “пиріг зник о 7:35, підозрювані: усі босоногі істоти, включаючи дворового кота”. Пес Пломбір нервово сів, зосереджено дивлячись на двері.

Бабуся Текля лишень зітхнула й розвела руками.

— Тільки не лізьте до мого іншого пирога. Там перець.

— Ідеально для підозрюваних, — посміхнулась Уляна.

Так і почалась велика справа в маленькому селі. З пирога, що пахнув пригодою. А може — зі змови, яка щойно почала розкриватися.