Діма мусив визнати, що з його дівчиною було щось негаразд. Спершу він списував це на сильний пережитий стрес і запевняв себе, що скоро все мине, проте з часом усе тільки погіршувалося.
Хлопець дуже сильно хотів допомогти своїй коханій, проте не знав як і просто був готовий на стінку лізти від власного безсилля. Дівчина не підпускала його до себе, відсікаючи будь-яку можливість хоча б зрозуміти її.
Ситуація дійшла до піку, коли в один день Ліза просто-напросто не з’явилася в школі. Звісно, для старшокласників прогули не були чимось надзвичайно рідкісним, проте у даному випадку були всі підстави для того, щоб затурбуватися.
— Щойно завершаться уроки, ми мусимо її знайти, — рішуче заявив Діма Кості та Даші на перерві.
Брат з сестрою одночасно кивнули.
І справді, щойно минули всі заняття вся трійка поспішила до будинку, де жила Ліза.
Піднімаючись ліфтом на потрібний поверх, усі вони відчували, як усередині них клекоче тривога. І їхні зловісні передчуття виявилися недаремними, оскільки квартира Макаревичів зустріла їх відчиненими навстіж дверима та страшенним хаосом, що панував усередині.
— Тільки не знову! — з відчаєм вигукнув Діма, відмовляючись вірити, що все це відбувалося насправді.
Усім трьом одночасно спало на думку, що присутність Лідії з її вічними магічними козирями в рукаві зараз була б дуже доречною, проте, на превеликий жаль, дівчина знаходилася далеко, а проблему треба було вирішувати якнайшвидше.
Тримаючись разом, друзі обережно зайшли досередини та з жахом виявили на кухонній підлозі мертве тіло Василини Макаревич. Жінка лежала у неприродньо скрюченій позі, а на її зазвичай усміхненому обличчі зараз застигла маска паніки та відчаю.
Налякано вскрикнувши, Даша притулилася до брата, не здатна стримати сліз.
— Схоже, цього разу Лізу забрав хтось значно небезпечніший, — розпачливо констатував Костя, тверезо оцінюючи їхні можливості та усвідомлюючи, що без Лідії шансів на успішний порятунок подруги практично немає.
Зате от Діма був налаштований більш оптимістично та рішуче. Хлопець знав, що заради своєї коханої, без жодних перебільшень, міг зважитися буквально на все.
— Зараз ми дізнаємося геолокацію Лізи, а тоді, базуючись на ній, продумаємо подальший план, — заявив Діма, дістаючи з кишені джинсів телефон.
— І як ми це зробимо? — схлипуючи, запитала Даша.
— Що ж, після попереднього викрадення я піддався прикладу твого брата та установив програму відстеження і на мобільний Лізи також, — зізнався Діма.
Даша ахнула. Дівчина осудливо глянула на хлопців і вже навіть розтулила рота, щоб видати обурену промову щодо особистих меж кожної людини, але потім усе-таки вирішила промовчати, враховуючи те, що вже вдруге такий підхід виявлявся корисним.
— Ну то де ж вона? — запитала Даша, практично підстрибуючи від нетерпіння.
Дівчина була сповнена ентузіазму якнайшвидше кинутися на порятунок подруги. Попередню пригоду вона пропустила, але цього разу вже точно не збиралася залишатися осторонь.
Діма дивився на екран телефону так, неначе всі символи в ньому перетворилися на незрозумілі ієрогліфи.
— Гм…
— Та кажи вже швидше! — випалив Костя, якого просто вивела з себе така нехарактерна поведінка друга.
Ці слова мали належний ефект, так як Діма нарешті повідомив:
— Та просто ця програма показує, що Ліза зараз у торговому центрі. Але ж…
— Це якось не схоже на місце, куди б викрадач повів свою жертву, — завершила за нього Даша.
Трійка збентежено перезирнулась. Схоже, ситуація виявилася не такою простою, як їм здалося на перший погляд, проте вони мали твердий намір розплутати цей клубок і зрозуміти, що ж насправді відбувалося.
— Отже, ми з Костею рушаємо туди, а ти, Дашо, залишайся тут і виклич поліцію.
Така розстановка абсолютно не влаштувала дівчину, про що вона одразу ж гучно повідомила:
— Чого ти взагалі розкомандувався? Я хочу разом з вами шукати найкращу подругу, а не залишатися в цій обителі зла на самоті. Чому я весь час якийсь аутсайдер серед вас?
Даша знову розплакалася, а Костя поспішив обійняти сестру та заспокоїти її:
— Не говори таке безглуздя, ти ніякий не аутсайдер. Просто я твій брат і завжди робитиму все, щоб захистити тебе. Буквально кілька місяців тому ти ледве не втратила життя, тому, будь ласка, не наражайся на небезпеку зараз.
— Але ж Ліза вже в небезпеці!
— Ми з Дімою зробимо все, щоб її врятувати, проте буде легше це зробити, коли ми не переживатимемо ще й про тебе. Тому, будь ласка, залишайся тут.
Даша важко зітхнула, а тоді кивнула, вимушена погодитися з тим, що Костя мав рацію.
— Удачі вам.
— Дякую, вона нам точно знадобиться.
***
Слідуючи за вказівками у додатку для відстеження, Діма та Костя прийшли до фудкорту найближчого торгівельного центру. Як завжди в таку пору, тут було надзвичайно людно, так що знайти конкретну особу становило справжню проблему.
Блукаючи між пластиковими столиками, хлопці пильно вдивлялися в обличчя відвідувачів кафе, шукаючи ту саму дівчину, заради якої сюди прийшли.
Несподівано Костя різко зупинився.
— Та ну, не може бути… — ошелешено пробурмотів він.
— У чому справа? — збентежено запитав Діма, а тоді прослідкував за поглядом друга і теж просто остовпів.
Він побачив Лізу. Знагодячись в абсолютній безпеці та не відчуваючи жодної обмеженості в свободі, дівчина сиділа за одним зі столиків і з апетитом поглинала соковитий подвійний гамбургер.
Та найбільше хлопців шокувало, а її зовнішній вигляд. Востаннє вони бачили подругу буквально минулого дня, але з тих пір вона радикально змінилася. Довге волосся тепер стало радикально вкороченим, а на зміну стриманому одязі прийшла яскраво-червона сукня, чорна шкіряна куртка та масивні черевики з великою кількістю застібок. А до того ж, дівчина скинула кілограм десять і цей факт викликав найбільше запитань.
#1839 в Молодіжна проза
#763 в Підліткова проза
#4306 в Фентезі
#1060 в Міське фентезі
Відредаговано: 09.10.2023