Розділ 24

— Знайшов щось?

— Ні. Як і пʼять хвилин тому, — процідив крізь зуби Арнольд.

Його дратував надмірний тиск Лідії в питанні дослідження архівів шкільної бібліотеки у пошуках хоч якоїсь зачіпки в їхній справі, проте годі було очікування іншої поведінки від неї в ситуації, що склалася.

Поза всякими сумнівами, діло просувалося б швидше, якби Нінелія дозволила їм скористатися допомогою ще когось з учнів, проте жінка була переконана, що цій справі варто залишатися максимально приватною, оскільки чутки в магічному світі могли призвести до проблем і в неї, що пішла на угоду з Дияволом, і в Лідії, що буквально була внучкою цього самого Диявола.

Усвідомлюючи всю критичність і терміновість, дівчина не давала ні собі, ні Арнольду навіть дихнути, змушуючи витрачати всі сили на досягнення результату.

Лише один раз вона дозволила собі відволіктися. Сталося це, коли Лідії зателефонував Костя. Побачивши його імʼя на екрані мобільного телефону, дівчина одразу ж вскочила як вжалена та вибігла в коридор. Не було її аж двадцять хвилин, а після повернення вона виглядала так понуро, що Арнольд тактично вирішив удати, що жодного дзвінку не було.

Хлопець не знав деталей нового життя своєї колишньої, але попри всю свою цікавість нічого не питав про нього. По-перше, зараз це було недоречно, а по-друге, Лідія була не з тих людей, що відкривалися після першого ж прояву інтересу. Ні, вона готова була на відвертість лише з тими, кому довіряла на всі сто відсотків, а зараз Арнольд утратив цей статус. Очевидно, усе вже ніколи не могло бути так, як раніше.

Узявши з високого стосу на столі чергову книгу, Арнольд узявся проглядати її, аж доки його погляд не зачепився за дещо дуже цікаве.

— Мені здається, я щось знайшов, — оголосив хлопець, вчитуючись у рукописний текст щоденника відьми Сара, що внесла вагомий внесок у розвиток чаклунської науки.

Ця відьма жила в кінці вісімнадцятого століття у Львові та активно займалася дослідженням функціонування магії, нотуючи все для майбутніх поколінь. Саме її записи стали фундаментом для всіх подальших праць на цю тематику, тому нічого було дивуватися, що і зараз тут знайшовся ключик до розгадки їхньої головоломки.

Почувши його слова, Лідія одразу підскочила з місця, підійшла до нього та схилилася над книгою.

— І що ж тут? — поцікавилася дівчина, вглядаючись у текст, але не помічаючи там жодної корисної інформації.

Арнольду знадобилося трохи часу, щоб опанувати свої розбурхані емоції від надто близького перебування Лідії та її чарівного свіжого аромату, який так і збуджував його дикі інстинкти. Та все-таки хлопець зумів узяти себе в руки, максимально зосередитися на справі та відповісти:

— Енергетичні вузли. Гадаю, саме вони є тим, що нам потрібно.

Лідія набурмосилася, зробивши це унікальним кумедним чином, що Арнольд ледве зміг стримати посмішку. Він і забув, як сумував за цією її «фішечкою», яку хлопець помітив ще багато років тому.

— Поясни, будь ласка, що ти маєш на увазі, — попросила дівчина.

Хлопець зітхнув, пригадавши, що через молодший за нього вік, вона ще не встигла дійти в навчанні до заглиблення в тему енергетичних вузлів, і усвідомивши необхідність провести для неї зараз свого роду експрес-курс.

— Як ти добре знаєш, магія не береться з порожнечі. Енергія не літає в повітрі, а скупчується в так званих каналах, що направлено плине під землею та у воді, наповнюючи все живе силами. І, звісно, є місця, де вони перетинаються, утворюючи вузли з підвищеною концентрацією магії…

— Гм, це все цікаво, проте я все ще не розумію, як ці вузли можуть вирішити мою проблему, — нетерпляче перебила його Лідія.

— Бо я до цього ще не дійшов. Отже, у місцях над цими от вузлами виникають надзвичайно сприятливі умови для відьом. Зʼявляється можливість досягти піку своїх сил і пройти свого роду ритуал очищення. Процедура це непроста, далеко не всім вдавалося її пройти, а щасливчики не поспішають ділитися деталями пережитого досвіду…

— У будь-якому разі, я готова піти на це, — перебила його Лідія.

У її очах палало полумʼя рішучості.

Дівчина розуміла, що будь-який шанс вартий ризику, а це здавалося найбільш реальним варіантом для неї.

Арнольд кивнув, перегорнув сторінку та прокачав закляття, що ретранслювало в повітря збільшену версію зображеної на сторінці мапи Європи з нанесеними на неї енергетичними каналами.

— Що ж, нумо подивимося, де знаходиться найближчий вузол.

Підлітки пильно вглянулися в мапу з яскравими пульсуючими яскраво-жовтими лініями перед ними.

— Схоже, є один на території України, — помітила Лідія.

— Так, я теж його бачу, — кивнув Арнольд. — Очевидно, нас очікує подорож до Карпат.