Минали останні теплі осінні дні, так що родина Купців просто не змогла не скористатися можливістю насолодитися дозвіллям на природі та на вихідних вибралися на пікнік до лісу.
Знайшовши затишну, тиху та чисту галявину, вони впʼятьох вийшли з машини та зайнялися приготуванням місця для відпочинку.
За сімейною традицією Купців, жоден їхній пікнік не міг минути без шашликів. У юності Володимир мав шанс протягом року жити на Кавказі, де дізнався в місцевих один з найкращих рецептів цієї страви, так що при нагоді завжди користувався можливістю продемонструвати свою кулінарну майстерність. От і зараз чоловік одразу ж узявся за справу, відчуваючи піднесення від усвідомлення того, що от-от принесе велике задоволення близьким.
Його дружина зручно вмостилася на підвішеному між двома деревами гамаку з детективом у руках. Кілька попередніх тижнів були для нею справді напруженими, у великій мірі через велике навантаження на роботі, тож зараз з превеликим задоволенням відпочивала, з головою поринувши у захопливе розслідування загадкової смерті моделі в Лондоні.
Якщо ж говорити про підлітків, то нікому з них не хотілося сидіти на місці, так що дружно було прийнято рішення піти прогулятися лісом.
Одразу стало помітно, що тут Лідія була наче риба в воді.
Так як магія мала дуже тісний зв’язок природою, то в інтернаті, у якому вона виросла, дітям досить часто влаштовували вилазки до лісу, який знаходився зовсім поруч. Такі прогулянки маленька Лідія любила понад усе. Вона могла годинами просто лежати серед густої трави, вдихаючи свіже повітря та наповнюючи енергією, що випромінювало все довкола.
От і зараз дівчина просто не змогла уникнути спокуси просто обійняти найближчу сосну, відчуваючи єднання з її бурхливою силою. Костя спостерігав за цим з зачудованою усмішкою, а от Даші, щиро кажучи, стало не по собі, так що вона вирішила піти назад на галявину до батьків. На щастя, відійшли вони зовсім недалеко, так що жодних проблем не винило.
Коли Лідія та Костя залишились наодинці, у повітрі між ними заіскрило від напруження. З кожним днем стосунки між ними все ускладнювалися, оскільки жоден з них насправді не розумів, у яке русло їх спрямовувати, ураховуючи всі обставини.
— У тебе насправді чудова сім’я, Костю, і мені прикро, що ви всі опинилися в такій неприємній ситуації через цей обман з вагітністю, — несподівано видала Лідія, відірвавшись від дерева та підійшовши до хлопця.
У її голосі відчувався непідробний жаль. Вона знала, що після її зникнення з життя Купців, клубок брехні стане тільки ще більше закрученим і ні до чого хорошого не призведе.
Варто відзначити, що й Костя це прекрасно розумів, але поки не хотів думати про погане. Зараз йому було достатньо й того, що ця рудоволоса красуня знаходилася поруч з ним.
— Ми з усім упораємося, — заспокійливо сказав хлопець, але схибив.
Слово «ми» боляче вразило дівчину, неначе гострий удар ножа. Як би їй не хотілося, але жодних «ми» не існувало. Незважаючи на почуття, що зародилися між нею та Костею, їм не суджено було бути разом. Цю гірку правду просто треба було прийняти.
— Ви з усім упораєтесь, — відсторонившись, виправила його Лідія.
І тільки Костя розтулив було рота, щоб щось заперечити, як почувся лункий заклик його тата йти їсти вже готові шашлики.
Проте ні хлопцеві, ні дівчині не вдалося насолодитися цією стравою, хоч м’ясо, об’єктивно, смакувало просто прекрасно. Майбутнє надто сильно гнітило їх, не даючи отримувати задоволення тут і зараз.
#1839 в Молодіжна проза
#763 в Підліткова проза
#4306 в Фентезі
#1060 в Міське фентезі
Відредаговано: 09.10.2023