Розділ 11

Коли гучний дзвін сповістив про завершення уроків, учні 11-В класу з поспіхом зібрали речі та швидко залишили кабінет хімії, бажаючи максимально наблизити той самий чарівний момент повернення додому та відпочинку.

— Може, підемо разом на каву? — запропонувала Ліза, насолоджуючись теплими сонячними промінчиками.

Як би їй хотілося, щоб осінь якнайдовше не надходила, проте синоптики прогнозували, що недовго їй залишалося насолоджуватися літньою погодою. Уже зовсім скоро мали прийти похмурі та холодні дні.

— Вибач, але ми не можемо, ідемо оновлювати гардероб Лідії, — пояснила Даша, аж підстрибуючи від бажання чимшвидше опинитися в царстві моди та краси. — Хочете з нами?

— Ні, дякую, — в унісон відповіли Ліза та Діма.

Лідію здивувала така категоричність цих двох, але все стало на свої місця, коли вони опинилися в торгівельному центрі. У справі покупок одягу Даша виявилася справжньою маніячкою, що не могла оминути жоден магазин і затримувалася там дуже надовго. Щоб витримати цей процес, треба було проявити дива витривалості та терплячості, які, на щастя, були притаманні як Лідії, так і Кості.

— Ох, я так втомилася та зголодніла! — протягнула Даша, коли вони нарешті вийшли з останнього магазину. — Може, з’їмо по бургеру? Лідо, що думаєш?

— Так, підживитись справді не завадило, але насправді я терпіти не можу бургери, — визнала дівчина.

Даша широко розплющила очі, щиро не розуміючи, як таку смакоту можна не любити.

— Ти серйозно?

— Ага, — знизала плечима вона.

Було очевидно, що Даша збиралася красномовно прокоментувати цей факт, проте її перебив Костя, знаючи, що в пориві емоцій його сестра може бути надто різкою та ненавмисно образити співбесідника, а йому дуже не хотілося, щоб це сталося з Лідією.

— Тут великий вибір кафе у фудкорті. Лідо, що ти любиш?

— Мені подобається азійська кухня.

Цей варіант пасував усім, тож на ньому вони й зупинилися. Замовивши локшину, компанія розмістилася за невеличким білим столиком біля вікна. І поки Костя зачаровано спостерігав за тим, як Лідія без жодних проблем розправляється з дуже гострим удоном з морепродуктами, Даша дивилася на нього самого та з кожною хвилиною все більше переконувалася, що її брат закохався.

«Треба буде вдома з ними про це поговорити,» — заповзялася вона. Минулого разу дівчина дозволила братові самостійно розбиратися у власних стосунках і завершилося це повним крахом, тож цього разу її наміром було допомогти йому віднайти власне щастя.

***

Повернувшись з шопінгу до квартири Купців, Лідія одразу ж пішла до своєї кімнати, щоб посортувати та розкласти в шафі нові речі. Костя також збирався усамітнитися, щоб гарно провести час за грою в «FIFA», але йому завадила Даша, якій було що обговорити з братом.

— Ти запав на Ліду? — одразу ж перейшла до того, що її цікавило, дівчина, а в той час у її блакитних очах грали грайливі бісики.

Попри те, що своїм запитанням сестра поставила його у вельми некомфортне становище, Костя не зміг стримати усмішку, помічаючи, як їй вдається рухатися вперед, незважаючи на те, що з нею трапилося. Найбільше він боявся, що мерзенний вчинок Льоші зламає Дашу, проте вона виявився достатньо сильною, щоб вистояти та залишитися тієї світлою людиною, якою завжди була.

— Можливо, — спробував ухилитися від прямої відповіді Костя, проте під пильним поглядом сестри мусив здатися та зізнатися, стишивши голос, щоб дівчина, про яку він говорить, не почула його слова навіть з зачиненої віддаленої кімнати: — Так, Ліда мені подобається. Є в ній якась така перчинка, що магнітом тягне до неї.

Даша пирснула.

— Ще б пак, ця «перчинка», як ти виразився, магією називається.

— Ні, усе-таки я думаю, що це щось більше, — похитав головою Костя.

— У будь-якому разі тобі треба зробити якийсь рішучий крок назустріч цим стосункам, — заявила Даша.

Від такого рішучого натиску сестри Костя аж остовпів.

— Гей, куди ти так женеш? Які ще стосунки? Я знаю її всього-нічого…

— Життя у двадцять першому столітті таке прудке, — промовила Даша, намотуючи на палець рожеве пасмо волосся. — Якщо не вхопишся за можливість одразу, то є велика ймовірність, що втратиш її назавжди.

Хлопець задумався над словами сестри, що звучали доволі переконливо, але через хвилину в його голові спалахнув ще один аргумент проти активного завоювання серця Лідії.

— Те, що вона сподобалася мені, не означає, що й усередині неї виникли аналогічні почуття.

— Ти ніколи не дізнаєшся, якщо не поговориш з нею відкрито, — одразу ж відказала Даша.

Тепер Кості не залишалося нічого іншого, крім як погодитися з сестрою на всі сто відсотків, що змусило відчути її себе дуже щасливою. Допомагаючи братові з особистим життям, Даша забувала про те, як катастрофічно в неї нічого не склалося в цій сфері, а саме цього вона прагнула понад усе.

***

Лідія невідривно дивилася в дзеркало, не здатна вкласти в голові своє відображення в новому одязі. Здавалося б, всього-навсього кілька простих шматків тканини, але саме вони змогли нарешті завершити процес перевтілення дівчини.

Тепер від Діани не залишилося ні сліду. Зникла та, що намагалася вдавати з себе бунтарку, але приховувала за цією маскою власну безпорадність і відчайдушну потребу в любові Нінелії та її синів. Зараз існувала лише Лідія, що готова була жити незалежно та боротися за себе навіть з тими, кого вважала близькими.

«Не обманюй себе, Ді.»

Лідія здригнулася, коли в її голові з’явилася абсолютно чужа думка. Їй не потрібно було багато часу, щоб зрозуміти, що відбувається, — коли відьма рятувала Дашу, Арнольд усе-таки спромігся вхопитися за її ментальний слід і зараз виходив з нею на зв’язок, бажаючи з’ясувати місцезнаходження особи, без якої його власне життя могло от-от обірватися.

«Іди. До. Дідька.»